Як розповів менї тато старий,
Так отсе й я подїлю ся:
Раз поселилась у Боснії у нас
Тиха побожна бабуся.
Чесна душа — гріх негоже плести:
Все було молить ся Богу;
Церкву відімкнуть сьвяту чи мечеть,
Скрізь вона знала дорогу.
Піп забалакав з письма чи мулла —
Слуха та вірить слїпуче:
Байдуже їй — Магомет чи Христос
Жити по божому уче.
Всїм помагала; невіра, чи наш —
Рівно вшановані єю;
Через те саме і Турки і ми
Її вважали своєю.
Хитра бабуся: туди і сюди…
Добра до вбогих на диво…
Щось воно теє… Та в кого-ж вона
Вірує саме правдиво?
.jpg)
