Я мить чудову пам'ятаю,
Коли з'явилась вперше ти,
Немов святе видіння раю,
Взірець краси і чистоти.
|
|
|
І я, в полоні безнадії,
Всякчас тебе благословляв,
Я чув твій голос і у мрії
Твій образ милий уявляв.
|
|
|
Але бентежний строк наріжний
Розвіяв цвіт надій і мрій,
|
|
|
І я забув твій профіль ніжний,
Забув небесний голос твій!
|
 |
двічі
|
У не́трях, в те́мряві засла́ння
Тяглися дні, спинялась кров…
|
|
|
Де божество, де всі бажання?!
Натхнення, віра і любов?!
|
|
двічі
|
Та знов воскресло все нетлінне,
І знов явив тебе Творець,
|
|
|
Немов видіння швидкоплинне,
Краси, пречистої, взірець!
|
|
двічі
|
І в серці, знов — благословення,
Й ізнов кипить гаряча кров,
І знов, є Бог, і є натхнення
Й життя, і сльози, і любов!..
|
|
|
|
