Вікіджерела:Поезія сьогодні/7 березня

Марія Конопницька

Доля. (Львів, 1897)

Та коли-ж ми, коли діждем
Тиї весни, того сьвята,
Що зпід стріхи зпід курної
Забілїє наша хата ?

 Та коли-ж ми, коли діждем
 Того ранку, тиї днини,
 Що нам сонце крізь віконце
 Більше сьвітла свого кине ?

Та коли-ж ми, коли діждем
Тиї зорі, тиї долї,
Що нам колос зажовтїє
На з'убоженому полї?

 Завирюха гуде в пущах,
 Завирюха снїгом віє;
 Блисне місяць, стужа вдарить, —
 Разом хата побілїє.

З неба сходить день наш білий,
Ясне сонце з неба сходить;
Рілля, слїзми засїяна,
Злотий колос нам уродить.