Життя — важкий подвиг з журливим кінцем:
Працюй до знемоги незмінним борцем,
Конай та одужуй, покою не май,
Шляхи вік прокладуй та гори ламай,
Скалу за скалою на плечах неси;
А близько побіда — в могилі єси!
Природі, бач, заздро, що діти землі
Збагнули всі тайни, що крились у млі.
В безсилому гніві покірно вона,
Поборота розумом, чоло згина
Та жде: похитнеться хоч трошечки лад,
До змучених зараз — і косить підряд.
