Не йму я снам, але бува:
В химерних мріях серед ночі
Так ярко, живо так сплива
Край незабутній перед очі. Кругом панує вільний труд, Бо то вже край — не край загнання, На віки вічні збувся люд Години тяжкого конання.
На сни, мовляв, не потурай:
А рад я снам отим без міри,
Бо міцно вірую в свій край,
Як неньці йме дитина віри.
