Вікіджерела:Проза сьогодні/12 лютого

Матеріал з Вікіджерел
 

А Проць пішов у саму середину міста, на жидівску вулицю. В обох періях аж кишіло від жидівских склепиків.

Зараз таки зачепила єго каправа, горбата жидівка з крайного склепу.

— Що купуєте, ґаздо? Ходїть до мене!

— В тебе нема! — сказав Проць тай не подивив ся навіть на ню.

Жидівка вхопила єго за рукав.

— Чому нема? Ходїть!

Проць увійшов до склепу. На помостї й на поличках стояло всюди скло, триною й стухлою соломою обложене.

— Цвики є? — запитав Проць.

— Нема цвиків. Купіть собі лямпу. Дуже дешево. А сьвітить, ц-ц-ц.

— Іди, бо як ти засьвітю, то три дни тобі сьвічки в очах муть стояти!

Вийшов розлючений.

Жидівка вибігла за ним.

— Чуєте, ґаздо, як вам треба цвиків, то йдїть до мого зятя, отам-о з другого краю вулицї. Зараз вас мій Абрамко поведе.