Вікіджерела:Проза сьогодні

Матеріал з Вікіджерел
січень 01
02
1 2 3
03
04
05
06
1 2 3
07
08
09
10
11
1 2 3
12
13
14
1 2 3
15
1 2 3
16
17
18
19
1 2 3
20
21
22
1 2 3
23
24
1 2 3
25
26
1 2 3
27
28
29
30
31
лютий 01
1 2 3
02
1 2 3
03
04
05
06
1 2 3
07
08
09
1 2 3
10
11
12
1 2 3
13
14
1 2 3
15
16
1 2 3
17
18
19
1 2 3
20
21
22
23
1 2 3
24
25
26
1 2 3
27
28
29
березень 01
1 2 3
02
03
04
05
06
07
08
09
10
11
1 2 3
12
13
14
1 2 3
15
16
1 2 3
17
18
19
20
21
1 2 3
22
23
24
25
26
27
28
1 2 3
29
30
31
1 2 3
квітень 01
02
03
1 2 3
04
05
06
1 2 3
07
08
1 2 3
09
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
1 2 3
28
29
30
травень 01
02
03
1 2 3
04
05
06
07
08
09
10
11
12
13
1 2 3
14
15
1 2 3
16
17
18
19
20
21
22
1 2 3
23
24
25
26
27
28
29
30
31
червень 01
02
1 2 3
03
04
1 2 3
05
06
1 2 3
07
08
09
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
1 2 3
22
23
24
25
26
27
28
29
30
липень 01
02
03
04
05
06
1 2 3
07
1 2 3
08
09
10
11
12
13
14
1 2 3
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
1 2 3
25
26
1 2 3
27
28
29
30
31
серпень 01
02
1 2 3
03
04
05
1 2 3
06
07
08
09
10
11
1 2 3
12
13
14
15
16
17
18
19
20
1 2 3
21
1 2 3
22
23
24
25
26
27
28
29
1 2 3
30
1 2 3
31
вересень 01
02
03
04
05
06
07
1 2 3
08
09
1 2 3
10
11
12
13
1 2 3
14
15
1 2 3
16
17
1 2 3
18
19
20
1 2 3
21
22
23
24
25
1 2 3
26
27
1 2 3
28
29
30
жовтень 01
02
03
04
05
1 2 3
06
07
1 2 3
08
09
10
11
12
13
14
15
16
17
18
1 2 3
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
1 2 3
29
1 2 3
30
31
листопад 01
1 2 3
02
1 2 3
03
04
05
06
1 2 3
07
08
09
1 2 3
10
11
1 2 3
12
13
14
15
1 2 3
16
1 2 3
17
18
19
20
1 2 3
21
22
1 2 3
23
24
25
1 2 3
26
27
1 2 3
28
29
30
1 2 3
грудень 01
02
03
04
05
1 2 3
06
07
08
09
10
1 2 3
11
12
13
1 2 3
14
15
1 2 3
16
1 2 3
17
18
1 2 3
19
20
21
1 2 3
22
23
1 2 3
24
25
26
1 2 3
27
28
1 2 3
29
30
1 2 3
31

Див. також[ред.]

Шаблон {{Проза на день}}

{{Проза на день
|1=Микола Куліш
|2=[[Літературний ярмарок/1929/6/Мина Мазайло|Мина Мазайло]]
|3=Харків
|4=1929
|5=Mykola_Kulish.jpg
|6=Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf
|7=1
|8=106
|10={{#lst:Сторінка:Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf/106|вп}}{{#lst:Сторінка:Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf/107|вп}}
|11=Літературний ярмарок/1929/6/Мина Мазайло/IV
}}
 
БАРОНОВА-КОЗИНО
— Вибачте, тобто — мерсі… Скажіть, будь ласка, чи вдома Мазеніни?
ДЯДЬКО ТАРАС

— Гм… Зайломази, ви хотіли спитати.

У Баронової-Козино закалатало серце. Пальцями до вух:

— Вибачте, ви ще, мабуть, не читали — в сьогоднішній газеті є публікація…

ДЯДЬКО ТАРАС
— А в завтрашній буде моє спростовання: тільки Зайломази! Чуєте? Зайломази! Як це так: раз, два, три — і вже Мазеніни, га! Та ви знаєте, як це за старого режиму робилося, га! Знаєте, що тоді потрібно було, щоб змінити прізвище — цілі роки і найвищий царський дозвіл, га! Знаєте, наприклад, як міняв у нас (і це, між іншим, історичний факт) своє прізвище секретар одної земської повітової управи, Каленик Митрофанович Гімненко. (Баронова-Козино, ойнувши, сіла). Це ж не то, що, припустімо, Непий-Пиво, або Тягни-Рядно якесь, а справді трагічне прізвище. Знаєте, що за великі гроші виправив він його на Говненка (Баронова-Козино тихо знепритомніла), а далі, ну не як не можна. Та знаєте, що тільки по трьох роках клопотання, тільки сам цар Олександер третій соїзволив змінити Говненка на Вороненка, га!
 


{{Проза на день
|1=Микола Хвильовий
|2=[[Сині етюди (1923)/Колонії, вілли…|Колонії, вілли…]]
|3=Харків
|4=1923
|5=MykolaHvylovyukraine.jpg
|6=Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf
|7=1
|8=21
|9=вп
|11=Сині етюди (1923)/Колонії, вілли…
}}
 

Павлина Анфисівна була задоволена, взяла під ручку знайомого і повела в садок однієї вілли.

Відтіля їх вигнано. Знайомий обурився.

— Як ви смієте! Ми ж тільки гуляємо!

— Іді, іді! не разговарівай!..

Знайомий пообіцяв поскаржитись голові вуцвика. А Павлина Анфисівна спитала:

— Ну скажіть правду: ви ж не комуніст?

Він тричі побожився, що він комуніст, але вона йому не повірила. І вона росказала:

… Громовиця не прийшла, — пройшла. В лісі було тихо, між дерев ходив місяць і крапав срібне масло в гущавину. Хтось ламав гілки в лісі — не людина, тріскало в лісі. Вилуплювались солов'ята і соловей вже не співав, і соловї мовчали.

… — Якби ви знали, яка це Анфиса Павлівна: жадна, не дай господи. Годує дитину, а сама більш за дитину з'їсть: дитячу порцію.

… На як найдальшій віллі сміялись. Підійшли до тераси, а за терасою тихенька пісня. Це натхнений Гіль.

… Тьотя Бася не обідала: її обід з'їв хтось.