Вікіджерела:Проза сьогодні/15 грудня
|
Теребовля. (Львів, 1927) | ||
|
…
Над рікою Гнізною, недалеко її устя в Серет, в глибині одного з подільських ярів, розкинулось повітове містечко — Теребовля. Славне воно своїм каміноломом, якого ґранітними плитами вимощені хідники багатьох міст не тільки в краю, але й за границею. Славна ще Теребовля своїми руїнами замку та василіянського монастиря, що мимоволі приводить на думку давнє минуле цього міста. А замітна Теребовля ще й тим, що її українські міщане свідомі того, що живуть в колишній столиці теребовельського князівства, яке в свій час блиснуло гордою діядемою на чолі князя Василька Ростиславича. Блиснуло і згасло разом з тим, як погас день в очах князя, видертих підступом і злобою братів-крамольників… Ріка Гнізна ділить нинішню Теребовлю на дві дільниці „Старе“ і „Нове місто“, получені з собою 50-метровим, деревляним мостом. На захід від замку лежить третя теребовельська дільниця „Сади“ або „Садики“, що дійсно тоне в зелені садів. Населення містечка в силі 10.000 душ творять Українці, Поляки та Жиди. |
 | |
 | ||