Вікіджерела:Проза сьогодні/11 січня
|
Не-читальник. Оповідання. (Едмонтон, ?) | ||
|
…
Мілько покивав головою. “Що з того? Ха-ха-ха! Вона каже: шо з того! Та ше більшо потреба? Шо-ж він собі подумає за мене? Я, урядник — пане добродїю — у десятій ранзї та йшов булку купувати за два крейцарі! Чи може вже бути більша компромітація?! Бодай-же він був спопелїв, заки втворив пащеку, аби мене на лїкер запросити! Жінка посумнїла. “Ще сего хибувало! Мене прозивають міщанкою (вона була донькою горожанина таки з того місточка, але тепер уже панї), а за тебе будуть говорити, шо купуєш булки по два крейцарі”. Мілька аж у горлї стисло, так ревно зажурив ся: “Боже, Боже! Шо то може наробити одно нїчо!Гей! Атже в мене є кухарка. Плачу їй пять ринских на місяць, а люде будуть гадати, шо я сам ходив булку купувати за два крейцарі. Та менї тепер нїяк показати ся в поряднім товаристві. Маршалок розповість кождому, шо видїв, як я сам булку купував.” |
 | |
 | ||