Перейти до вмісту

Вікіджерела:Проза сьогодні/13 вересня/1

Матеріал з Вікіджерел
 

Не вспіла пані-матка на стіл подати, бо приїхали гості — сусідський таки пан-отець: була неділя, то для кожного вільний час. Почалась учта. А попи — народ учтивий, — куди! нікому не жалують хліба-соли. Випили по чарці, що один Бог, далі по другій.

— Що ж, — кажуть, — варт чоловік без пари?

— Та Бог в Тройці пребуває!

— Та хіба в нас не чотири евангелисти?

— ЕІ як на руці чотири пальці, то каліка: треба щоб пять було.

— Шість день Бог творив світ.

— А в сьомий почив од всіх діл своїх.

— Та не так-бо, — каже Люборацька, — а ось як: премудрость созда собі дом і утверди стовпів сім.

— Га-а-а! добре, мамуню! ій-Богу добре! — заговорив гість, хитаючись і хапаючись цілувать її в руку.

Поставили й „сьомий стовп“… А як долічились через дванадцять апостолів, чотирнадцять посланій Павлових та зближались до сорока святих, то й самі стовпами поставали. Й на день засіріло.

— Пора мені до дому, — каже гість.

— Та ще по чарочці! — заговорив о. Гервасій.

— По одній, — додала його пані-матка, — щоб знаєте… А! — додала, — хай нашим ворогам тяжко! — й держачи в руках чарку з „православною“, почала приспівувати, а пан-отці підтягати:

Зажурилися вороги,
Що ми стали пити;
Заболіли їх животи,
Чим будем платити…
А ми тут, вони там,
Трясця їх животам…