Вікіджерела:Проза сьогодні/27 вересня
|
Отаман Хмара. (Львів, 1934) | ||
|
…
В кабінеті начальника контр-розвідчого відділу подільського губ. ҐПУ у Винниці — оживлення. Кругом великого стола сиділи, жваво розмовляючи, сам „начгуб“ Ліплєвскій, маленький худий жидок з істеричним обличчям, його заступник Іванов, інтеліґентний москаль з борідкою „аля Троцький“, начальник контр-розвідки Галіцкій, інтеліґентний жид з повним випещеним обличчям і гострими сірими очима, уповноважений „по борьбє с бандітізмом“ Соболєв, гарний молодий жидок в українській вишитій сорочці під чорною цивільною блюзою, уповноважений „по шпіонажу“ Наг — русявий жид з борідкою „аля Іванов“, та підручний Галіцкого в справах української „контр-революції“ — українець Харченко. Випадковий збіг, одного прізвища: Харченко — Хмара і Харченко — чекіст. Як гість, був присутній начальник „особого отдєла“ 24 дивізії — латиш Петерс.Оживлену розмову переривав дзвінок телефону. Галіцькій узяв слухавку. — Дуже добре. Давайте його, товариш комендант, відразу до мого кабінету. Поклавши слухавку, обвів присутніх задоволеним поглядом. — Привезли вже із станції до нашої комендатури — зараз буде тут. |
 | |
 | ||