Вінок/Кволий я, але мене чарує
| ◀ Коли в темну скойку перлівниці | Вінок пер.: Михайло Драй-Хмара Кволий я, але мене чарує… |
Мов ластівка в очеретах ▶ |
|
Кволий я, але мене чарує
мудрий, радісний, ясний Анакреон:
він у жилах кров мені бунтує,
в нім життя кипить, п'янке, як сік із виногрон.
Вірш його дзвінкий — то дар природи,
темнобарве виноградове густе вино:
дні біжать, немов весняні води,
але з кожним роком все міцнішає воно.
——————
Мудрий, радісний, ясний Анакреон. Анакреон — знаменитий грецький лірик із Теоса в Іонії, що жив у VI–V сторіччі перед Христом. Підпадаючи під настрій, звичайний для розкішних дворів самоських та інших тиранів, Анакреонових патронів і заступників, він не висловлює серйозного морального погляду на життя, а живе теперішнім, ставлячись до всього, що оточує його, легко й безтурботно. Любов і вино, танок і веселощі — улюблені сюжети Анакреонових пісень. Ці пісні вславилися своєю витонченістю, але їм бракувало високого зльоту думки й слова. Віршові розміри Анакреона також відбивають іонійську випещеність.