Бібліографічний опис цього видання вміщено в „Літопису Українського Друку“, „Картковому репертуарі“ та інших покажчиках Української Книжкової Палати.
Укрголовліт № 56 (637)
Держтрест „Київ-Друк“,
1-ша фото-літо-друкарня.
Київ, Сінний майдан № 14.
З. № 2453–2000–3 др. арк.
На Україні, оскільки нам відомо, не було ще й досі білоруської книжки в українському перекладі. «Вінок» Максима Багдановіча — це перша ластівка, що перелетіла з Білорусі на Україну[1]. Сподіваємося, що такий переліт — не в один тільки, а в той і в той бік — триватиме й надалі.
Чому — запитає допитливий читач — ми Багдановіча, а не когось іншого, пересадили в першу чергу на український ґрунт? А ось чому: поперше, він є один із тих письменників-клясиків, що творили основу білоруської художньої літератури; подруге, він є видатний майстер слова, який чуло відгукувався на всі прояви національного та соціяльного визволення білоруською народу; потретє, він з надзвичайною любов'ю ставився до української культури взагалі, а до літератури зокрема: публічно виступав на захист уярмленої Галичини, коли її «просвіщали» Євлогії та графи Бобринські, друкувався в наших журналах, вивчав наше письменство, мову, писав про наших письменників статті, перекладав їхні твори і навіть сам пробував писати українські вірші. Ми ще могли б сказати, чому нам подобається Багдановіч і чому ми насамперед спинилися на ньому, але, здається, досить і того, що ми сказали.
«Вінком» називаємо цю книжку тому, що так назвав свою книжку Максим Багдановіч. Але межи нашим «Вінком» і «Вянком» Багдановічевим тотожности немає: значну частину віршів ми справді взяли з Багдановічевого «Вянка», але ж чимало взяли їх і з інших відділів I тому «Твораў», що їх видав Інбелкульт.
Михайло Драй-Хмара.
Київ, 5/X 1928.
——————
↑Через кілька місяців після того, як ми здали цю книжку до друку, з'явився літературний альманах «Нова Білорусь», у склад якого ввійшло кілька перекладів, узятих з нашого рукопису.
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала в суспільному надбанні в Україні
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років.
Автор помер у 1917 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 100 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.