вітрогон

вітрогон

Вітрого́н, на, м. 1) Вѣтренникъ. 2) Вентиляторъ. Канев. у. Вітрогони становлять, шоб воздух гнало в шахті. Славяносерб. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Вітрого́н, на, м. 1) Ветренник. 2) Вентилятор. Канев. у. Вітрогони становлять, шоб воздух гнало в шахті. Славяносерб. у.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Вітрого́н, на, м. 1) Ветреник. 2) Вентилятор. Канев. у. Вітрогони становлять, щоб воздух гнало в шахті. Славяносерб. у.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937