віхоть

віхоть

Ві́хоть, хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытье посуды, утвари и пр. 2) Пучок соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присохне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400. 3) Горящий клок, уносимый ветром с пожара. Упа́в ві́хоть. Случилось несчастье, неприятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Харьк. Ум. Ві́хтик.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Ві́хоть, хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытье посуды, утвари и пр. 2) Пучок соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присохне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400. 3) Горящий клок, уносимый ветром с пожара. Упа́в ві́хоть. Случилось несчастье, неприятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Харьк. Ум. Ві́хтик.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́хоть, хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присохне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. Упа́в ві́хоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Харьк. Ум. Ві́хтик.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924