Жовнярські похорони.
Ой не дзвонять, не задзвонять в церкві дзвони,
Йдуть жовнярські, йдуть жовнярські похорони.
На передї, рівним кроком, йдуть жовняри,
А за ними — поволеньки — сунуть мари…
Ой не дзвонять, не задзвонять в церкві дзвони,
Йдуть жовнярські, йдуть жовнярські похорони.
„Є на трумнї, білій трумнї, ґвер і чако,
Ой по тобі, Івасуню, тільки знаку…
На передї йдуть жовняри в рівнім ґлїду,
Ой по тобі, Івасуню, тільки слїду…
На передї грають сумно музиченьки,
Ой, який же ти, Івасю мій, блїденький!…“
Не сьпівають, не сьпівають антифони,
Йдуть жовнярські, йдуть жовнярські похорони.
На ляветї від армати біле трумно —
І нема кому сьпівати. Дуже сумно…
І не дзвонять, не задзвонять в церкві дзвони,
Йдуть жовнярські, йдуть жовнярські похорони.
„Поклонїть ся добрим людям в селї, мамо,
Тай скажіть, що Івасуня вклали в яму…
Розкажіть, що Івасеви — труби грали…
Твому серцю, мамо, жалю завдавали!…
Поклонїть ся — і до Марти!… Ворон краче,
Тут по буйній головонцї вітер плаче…“
Не сьпівають, не сьпівають антифони,
Йдуть жовнярські, йдуть жовнярські похорони.
На ляветї від армати біле трумно,
І нема кому сьпівати. Дуже сумно…
І не дзвонять, не задзвонять в церкві дзвони,
Йдуть жовнярські — Івасеві похорони…
|
