В сьвічадї плеса/Перед сходом сонця
| ◀ Царівна Іріс | В сьвічадї плеса Ікарів плач Перед сходом сонця |
До захід сонця гнесь кедрина… ▶ |
|
— Мамо! ти мовиш, що в день,
В якому я народив ся,
В білих коронах вишень
Весняний чар золотив ся,
Дзвінко лящів соловій,
Усе сьміялось, а сонце
Брилянтів сипало рій
В сьвітлицю, в наше віконце?…
Чомуж, о матїнко, тепер
На дворі дощ і хуртовина,
Чом соловіний сьпів умер?…
Ой, мамо, ніч на твого сина
Так жалїсно вікном глядить,
Ніч сумно дивить ся на мене —
Над ліжком хилить ся і зрить
І плаче-плаче, нене!
— Не бій ся, сину, плачу,
Се дощ струями так ллєть ся!…
У ранцї в хмарі дощу
Веселка розівєть ся!…
Тепер засни — за часок
Буде і сонце і день —
А я піду у садок,
Нарву тобі ярих вишень…
- - - - - - - - -
Хора дитина стихла, вснула,
Погас каганчик, а з комнати
Тихеньким кроком вийшла мати,
Аби дитина не почула —
А за годину й за часинку
Зарожевіло за вікном,
Приходить мати, кличе: синку!
А він, синок… спить вічним сном.