гавра
гавра
|
|
Га́вра, ри, ж. Берлога. Угор.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Га́вра, ри, ж. 1) Зимняя берлога медведя. Виглянув, як медвїдь з гаври. Фр. Пр. 160. 2) Пасть. Желех. Розпусти́ти га́вру = Гаврати. Ото розпустив гавру. Вх. Зн. 13.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Га́вра, ри, ж. Берлога. Угор.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924