ганити

ганити

Га́нити, ню, ниш, гл. 1) Порицать, укорять, бранить. 2) Злословить, порочить, поносить, бесчестить. Служив Москві, Іване, а вона ж його гане. Ном. № 669.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Га́нити, ню, ниш, гл. Порицать, укорять, бранить, злословить, порочить, поносить, бесчестить.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́нити, ню, ниш, гл. Порицать, укорять, бранить, злословить, порочить, поносить, безчестить. Служив Москві, Іване, а вона ж його гане. Ном. № 669.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924