Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./129

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Копіа.

[230] 58.

Божіею милостію мы пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государи, цари и великіе князи Іоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержци. пожаловали Лубенского полку судю Андрея Яковлева велѣли ему дать сию нашу великих государей, нашего царского величества, жалованную грамоту на село Пулинцѣ въ уйзде Лубенском со всѣми къ тому селу принадлежащими угодій, и на мел ници на рекѣ Сулѣ на мѣской Лубенской греблѣ одву колесах, да на куп ленную ево мелницу Гайдуковскую на мѣской Лукомской греблѣ на той же рекѣ Сулѣ одну колесахъ, да на две меленки вешнячки подъ селомъ Ноза ками на двухъ гребелкахъ на рѣчке Волшанцѣ и на мелницу эъ двема колеси на греблѣ мѣской Лубенской на мѣсте прозиваемомъ Журавли, для того, въ нынѣшнемъ 203-м году генваря въ 5 д. билъ челомъ намъ великимъ госу даремъ нашему царскому величеству онъ Андрѣй, въ прошлихъ де годѣхъ служилъ онъ Андрѣй отцу нашему великих государей блаженнія памяти ве ликому государю, царю и великому князю Алексѣю Михайловичю всея Ве ликія, и Малія, и Бѣлія Россіи самодержцу, и брату нашему блаженнія жъ памяти великому государю, царю и великому князю Феодору Алексѣевичю всея Великія, и Малiя и Бѣлія Россіи самодержцу, и намъ великимъ госуда ремъ, нашему царскому величеству, служитъ со всякимъ усердіемъ многие годи; и за тѣ ево служби по нашему великихъ государей нашего царского величества указу подданной нашъ войска Запорожского обоихъ стороны Днепра гетманъ Іванъ Степановичъ Мазепа далъ ему Андрѣю селцо Пулинци въ уйде Лубенскомъ обрѣтающееся, и потвердилъ ему листомъ своимъ мел ници на греблѣ мѣской Лубенской на рекѣ Сулѣ о двух колесахъ ево Андреевими денгами построенними, да купленную жъ мелницу Гайдуковскую на мѣской Лукомской греблѣ на той же рекѣ Сулѣ о двухъ колесахъ, да двѣ меленки вешнячки на рѣчке Волшанце, да мелницу жъ на греблѣ мѣской Лубенской на мѣсте прозиваемомъ Журавли, и на [2306] то селцо и мелници дал онъ гетманъ ему Андрѣю для владѣнія листи свой; а нашей де вели ких государей жалованной грамоти ему Андрѣю на то жъ селцо и на мел ници не дано. И чтобъ ми великіе государи, наше царское величество пожа довали ево Андрѣя велѣли на то ево вишеписанное селцо Пулинци со всѣми угодьи и на мелници дать нашу царского величества жалованную грамоту. А в листахъ подданного нашего войска Запорожского обоих сторонъ Днепра гетмана Івана Степановича февраля 11 дня 1693 году, да декабря 12 дня 1694 годовъ, каковий онъ Андрѣй объявилъ въ приказе Малія Россіи за ево гетманскою рукою и за войсковою печатью, написано: видя онъ гетманъ въ войску Запорожскомъ судьи Полкового лубенского Андрѣя Яковлева къ намъ великимъ государемъ служби дал ему Андрѣю селцо Пулинци в уизде Лубенскомъ, въ которомъ толко семнадцятъ человѣкъ тяглихъ людей обрѣтаеться (:oпpич казаковъ, которое имѣютъ бити ненарушно сохранени при своихъ козацких волностяхъ:) и потвердилъ ему жъ на мѣской Лубенской греблѣ мелницу на рекѣ Сулѣ о двух колесахъ пожиткомъ ево построенную да купленную мелницу на мѣской Лубенской греблѣ на той же рекѣ Сул. о двух колесахъ да двѣ меленки вешнячки подъ селомъ Новаками на двух гребелкахъ на рѣчке Волшанце, которое онъ своимъ пожиткомъ построилъ; да мелницу жъ эъ двема колеси на греблѣ мѣской Лубенской, на мѣсте про зиваемом Журавли и какъ от людей Посполитихъ тяглихъ того селца, по слушаніе и повинност ему отбират, такъ и съ мелницъ и меленокъ вешняч ковъ пожитки употреблят; а особно съ мелници на мѣсте прозиваемомъ Журавли о двухъ қолесах на греблѣ мѣской Лубенской стоящей, приходящими на него гетмана' пожитками розмѣровъ қабанщиною и поколещиною владѣть; и чтобъ ему въ томъ владѣніи нихто изъ старшини и черни не имѣлъ чи нити препони. Имы пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государи цари и великіе князи lоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержци, наше царское величество, слушавъ того ево Андрѣева челобитья и подданного нашего войска Запорожского обоих сто ронъ Днепра гетмана Івана Степановича листовъ, пожаловали ево Андрѣя за вѣрніе и радѣтелнie отцу нашему великихъ государей блаженнія па мяти великому госудгрю. царю и великому князю Алексѣю Михайловичу всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россіи самодержцу; и брату нашему бла женнія жъ памяти великому государю, царю и великому князю Феодору Алексѣевичу всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россіи самодержцу; и нам великимъ государемъ нашему царскому величеству служби, велѣли ему тѣмъ вышеписаннимъ селцомъ Пулинцами и съ вишепомянутими тяглими людми и со всѣми къ тому селу приналежащими угодьи владѣть, буде которое тяг ліе люди изъ давнихъ лѣтъ въ войсковой росписи не написани и на нашей царского величества службѣ въ походехъ не были, и послушаніе и повинность отбирать и вишепомянутими мелницами владѣтъ же и доходи употреблят; а иносторонним людемъ, которiе съ нимъ смежни обидъ ни въ чемъ ни каких не чинит. На что и сію нашу великих [231] государей нашего царского ве личества жалованную грамоту дать ему указами на памят наслѣдникомъ ево. А казаки въ томъ же селѣ вишепомянутомъ живущие и въ войсковом списке обрѣтающіхся имѣютъ бити при своихъ волностяхъ ненарушимо. И то ми великіе государи наше царское величество силою сей нашей царского вели чества жалованной грамоти ему Андрѣю и наслѣдникомъ ево укрѣпляемъ и утвержаемъ, потому что онъ ту нашу царского величества милость и жалованне получилъ за свои вѣрніе и знатніе къ намъ великимъ государемъ къ нашему царскому величеству служби, и чтобъ впредъ смотря на тѣ ево служби и вѣр ное радѣніе наслѣдники роду ево такъже намъ великимъ государемъ нашему царскому величеству и нашимъ государскимъ наслѣдникомъ служили; и волно ему Андрѣю тѣ вишеписанніе мелници, со всѣми къ нимъ приналежащими угодьи, продать и заложить и въ приданіе дать. А для вящего утверженія нашей царского величества милости сеѣ нашу великих государей нашего царского величества жалованную грамоту утвердить нашею царского вели: чества государственною печатью повелѣли, Писана ся наша царского вели чества жалованная грамота въ нашемъ царствующемъ велицѣмъ градѣ Мо сквѣ, лѣта от созданія мира 1203, мѣсяця генваря 23 дня, государствованія нашего 13 году.

Въ подленной грамотѣ подпис: Великих государей ихъ царского величе ства дякъ Василий Бобининъ.

Мѣсто печати государственной.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.