Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./130

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр. (1931
Унів. Скоропадського Анні Савичевій Васильевій полковниковій лубенській на с. с. Хорошки, Пулинді, Худоліївку, лютинці, Карпилівку, млини, ґрунта, 1715. 31. V. (Іван Скоропадський)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Копіа.

[2136] 57 да 66.

Пресвѣтлѣйшаго и державнѣйшого великого государя нашего, его царского священнѣйшого величества войск, Запорожскихъ обоихъ сторонъ Днепра гетманъ Іоанънъ Скоропадский.

Его ж царского пресвѣтлого величества войска Запорожского пану пол ковникови лубенскому, старшинѣ его полковой, а зъособна сотникамъ лубен скому, Пирятинскому и лукомскому 30 всѣми урядовими тамошними и кождому кому бы колвекъ о томъ вѣдати надлежало симъ нашим унѣверсаломъ ознай муемъ, ижъ овдовѣлая по покойномъ малжонку своемъ панѣ Анна Василіева Савичевая, бившая полковникова лубенская, прибувши до нас въ Глуховъ эъ позосталими дѣтми, презентовала намъ унѣверсали наши небожчику мужеви ей на спокойное маетностей своѣхъ и иншихъ власнихъ купленнихъ добръ, якото млиновъ и протчихъ кгрунтовъ заживанѣе данъніе, а именно на село Худолфевку въ сотнѣ Лукомской эъ хуторомъ и степомъ Строкачѣ именуе мими, будучое, въ Лубенской сотнѣ на Хорошки, Пулинці, и подъ самихъ мѣстомъ Лубнями Плютинцѣ, на которое мѣетъ премощнѣйшую монаршую цар ского пресвѣтлого величества грамоту, зъ млинами, тамъже на мѣской греблѣ ростаючими и зъ вешняками; а особливе подварчанъ лубенских же пяти человѣка, проаиваемихъ Осовчанъ, на купленнихъ ея кгрунтахъ мешкаючихъ. Въ Пирятинской сотнѣ на Карпиловку и кгрунта, називаемие Семашковские до того села належніе, а покойному пану Савичу по умертвіи Семашка од свойственнихъ его куплею доставшиеся, тоестѣ: двѣ клѣтки о чтирохъ колахъ на рецѣ Удаи подъ Пирятиномъ найдуючіеся зъ изами и лѣсами до тоей греблѣ належними, а особливе зъ лѣсами у Марка Ткача у Тимка Ткача и у Марій Буровни покупленними; такъже хуторъ на Слѣпородѣ, при которомъ и людей хатъ десятокъ поселилося эъ протчіими къ нему прилеглими угодиями, якото лукою Пасютенковскою, другою ж лукою од Черевченка купленною, долину сѣнокосную эъ байраконъ у Романа Коробочки купленную, нивъе именуемие Гринковщина у колодязя Семашкового противъ Карпиловки, и особную ниву великую узъ дорожку Лазурскую до Карпиловки идучую, будучие. На що все просила нашой на свое имя унѣверсалной конфѣрмацің и на свой домъ защитителного призрѣнія. Мы прето гетманъ тому помянутой паней Савиче вой прошенію давши у себе мѣстце респектомъ ей удовства и позосталихъ синовъ, которое доросши лѣтъ будутъ на услугу войсковую его царского величества згодни и потребни, а до того имѣючи въ незабвенной нашой памяти значніе самого покойного пана Василия Савича, бившого полковника лубенского, въ войску Запорожскомъ [232] роненніе услуги, якіе онъ барзѣй въ время битности въ Малой Россіи шведскихъ неприятелскихъ войскъ, при непоколѣбимой своей ку его царскому священънѣйшому величеству маестатови вѣрности, статечне показалъ; зъ тихъ мѣръ” приймуемъ ей увесь домъ въ особливую нашу гетманскую оборону и протекцію, и яко всѣ ВИжейспецѣфі қованніе маeтнoсти эъ приналежащими до ихъ угодиями, млинами, хуторами, лѣсами, луками нивями, такѣже и людей пять человѣка, прозиваемихъ осовчанъ, въ Лубенскомъ фолварку мешкаючихъ, въ спокойное юй паней Савичевой зъ дѣтми владѣніе, сим нашимъ унѣверсаломъ ствержаемъ и поз воляемъ оной въ селахъ належитое от людей тяглихъ послушенство и повин ность от кгрунтовъ всякіе користи, а од млиновъ розмѣровие приходячие къ войсковой части пожитки эъ уволненъемъ от належнихъ на нас поколющини и покабанщини датков отбирати. Такъ вѣдаючи о таковой волѣ нашой, всякъ абы въ Том нѣхто зъ старшини и чернѣ войсковихъ и посполитихъ полку того Лубенского обивателей ей паней Савичевой жадной не смѣли чи» нити перешкоди и трудности пилно мѣти хочемъ и грозно приказуемъ. Войти зас зъ посполитими людми предречонихъ сѣлъ Худолѣевки, Хорош ковъ, Пулинцювъ, Плютинцювъ и Карпиловки (сопрочъ козаковъ:) должни оной же паней Василіевой Савичевой, яко державци своей всякое отдавати послушен ство и повинност безъ противности, рейментарско упоминаемъ. Тутъже прек ладаемъ и приказуемъ, аби п. сотникъ лубенский, атаманъ городовой и войтъ зъ протчійми урядовими тамошними ремесниковъ, еще небожчику малжонку паней Савичевой для домовой его потреби унѣверсаломъ опредѣленнихъ и теперь при оной же паней Савичевой захованихъ, а именно въ Лубняхъ, кравцювъ двохъ, шевцовь трохъ, бондаровъ двохъ, ковалювъ двохъ, риба локъ трохъ, гончаровъ двохъ; а в селахъ Новакахъ и Калайдинцях, стелма ховъ чтирохъ человѣка, нѣ до якихъ мѣскихъ повинностей не чепали и не притягали, лечъ бы оніе по прежднему до двора паней Савичевой своим ремеством всякое отдавати послушаніе безъ чиненъня жадной нѣ от кого перепони варуемъ. Данъ в Глуховѣ, мая 31, pоку 1715.

Въ подленномъ подписано: Звишъменований гетман рукою власною

Мѣсто печати рейментарской.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.