Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./21

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр. (1931
Фундуш Раїни Могилянки Вишневецької на місце фундування манастиря, на Ольшанські ґрунта й підданних ольшанських, 1619. 18. І.
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Київ: 1931.
[81] Копія фундуша (1).

Листъ от Райни Могилянки Михайловой Корибутовой княжни Вишневецкой, виданній на мѣсце к эбудованню монастир а, на лѣси, на млини Олшанскіе и на самихъ олшанскихъ подданихъ, которій слово въ слово такся маетъ.

Райна Могилянка Михайлова Корибутова, късіенжна Вишневецка, старостина овруцкая.

Ознаймую тимъ листомъ моймъ кому би о томъ вѣдати належало ни-нѣшнимъ и на потомъ будучимъ, ижъ я съ повинности моей христіянской, помнячи тежъ волю и предсе взятте славной памяти милого малжонка моего княжате Михайла Вишневецкого, именемъ его власнимъ позволиламъ, и тимъ листомъ моймъ позволяю фундовати монастир за Лубнями, от Лубенъ полъ милѣ, у лѣсѣ, на горѣ, Мгарскомъ, где пред тимъ бывала пасѣка, а знатъ слише бывалъ пред тим когдас и монастир. И поручиламъ тое мѣсце ве влад-зу и въ вшелякое справованне господину оцу Ісайи, ігумену густиненому и Подгорскому, которому и во всей маетности моей Заднѣпрской вес радъ и справу духовную злѣциламъ. Тепер въ початку дерево будованне старого замку, которое ся зийдетъ до того мѣеця святаго, дарую, млини обадва, вишній и нижній под тоею горою на рѣцѣ Олшанцѣ с подданними на томъ же грунтѣ мешкаючими; придаю и кгрунтъ до него, такъ назначаю от Олшанки рѣчки въдолъжъ до другой рѣчки Мгара зъ обѣма берегами тихъ речокъ, а въшир от Ложечини луки з лѣсомъ и эо всею околичностю тоей луки до Сули реки. А иж маю вѣдомост, же до пахання хлѣба той ^рунътъ барэе ест тѣсній, теди волно будет монастиревй пахати хлѣба и сѣна косит и до самаго Удая реки, которій той Удай там::> слише неподалеку того кгрунту идетъ. И чого кол-векъ напотомъ до мѣеця святаго на уфундованъне и раэширенне хвали божой будетъ потреба, охотне и ласкаве ставитися обѣцую. А тепер тотъ кгрунтъ со всею околичностю и со всѣми пожитками въ чимъ бы колвекъ пожитокъ себѣ мѣти могли на монастир, на хвалу божію офѣрую и вѣчними часи дарую. Которого то кгрунту мают уживати съпокойне ненарушне без вшелякой перешкоди, такъ от старостовъ, арендаровъ и подданнихъ нашихъ; волно имъ будетъ будовати и млини [816] ко пожитковѣ своему въ том же кгрунтѣ от нас назначенномъ, и въшелякій пожитокъ себѣ привлащати и примножати, въ чимъ бы колвекъ найпожитечнѣ себѣ мѣти могли. Ä то учиниламъ такъ для збавлення души моей, яко и для вѣчной памяти и отпущенія грѣхов зешлого съ того свѣта ксонженця Михайла Вишневецкого, милого малжонка моего, абы такъ за душу его, яко и за нас ис потомки наши на томъ мѣ-стцу молба до господа бога завше безъ престанни отправоватися могла, поручиламъ тотъ кгрунтъ на уфундовання монастира вишъмененному господину оцу Ісайй, которому и другіе два монастира под Прилукою, Густинскій и Ладинскій, такъже на уфундованне и розмноження хвали божой житія законнаго іноческаго старожитной релѣй греческой восточного православія эълѣциламъ, аби онъ моглъ старант немъ своймъ въее доброе въ маетностяхъ нашихъ заднѣпрскихъ, такъ христіянскимъ душамъ, яко и славѣ дому нашему справовати и въшелякой порядокъ вести. И даю то оному до живота его; если би тежъ онъ любъ самъ хотѣлъ оставити, любо якимъ же колвекъ способомъ мѣли тіе монастири от его отийти, теди его коштъ въласній наклад, що колвекъ онъ наложитъ жаднихъ браня ему пожитковъ не вимовляючи и не втручаючи, увес наклад его и коштъ, которій колвекъ за стараннямъ его бы былъ от мала до велика и до наймнѣйшой рѣчи гинути не маетъ, такъ от насъ самихъ яко и потомковъ нашихъ; и кому колвекъ бы тіе мѣстця святіе въ на-потомній часъ остатися мѣли. Если бы теж якимъ же колвекъ обычаемъ мѣлъ быти от кого въ томъ укривъженній, теди доходити своего накладу и кошту правнимъ способомъ, моцъ даемъ.

Все тое тимъ листомъ нашимъ тепер и въ напотомніе часи по нас будучимъ варуемъ, абы оному жадной кривди и утрати, яко духовной особѣ . богомол-цевѣ нашему, не было ни от кого, и по смерти своей кому онъ вмѣсто себе знаючи яко духовной особѣ побожной въ справованъне тіе святіе мѣстца зле-цитъ важно и твердо быты мает даем ему то во владэу и моцъ. Кгдижъ онъ тимъ всѣмъ монастирамъ фундаторомъ, початкомъ и строителемъ ест, и хто-бы колвекъ тую фундацію нашу нарушити и касовати въ напотомніе часи мѣлъ, або одіймовати щос ми разъ надали, або на старожитнюю восточного православія[1]) вѣру наступоватъ и отмѣняти, теди нехай будет на немъ клятва святыхъ отецъ 318 иже въ Никей и разсудится зъ мною пред маестатомъ божіемъ. А для лѣпшой вѣри, ваги и стверженія даю тот мой листъ съ при-тисненъемъ печати и съ подписомъ руки моея. Писанъ у Вишновцу 1619 року, мѣсяця януарія 18 дня.

У подлинномъ листу тако подписано. Да у тогож подлинного листу пол-скою лѣтерою потверженіе таково имѣется: Потвержамъ тенъ листъ Іеремій Михалъ Коррибутъ кзіонже на Вишніовцу.

3 тожъ кондиціо абы Tego вшисткео з надання славней паміенцѣ наймѣлшей маткѣ моей ойцове мгарци заживалѣ, якото въ тимъ наданимъ имъ фундушу подано без жадней прешкоди, такъ от слугъ мойхъ яко старостовъ и подданихъ нашихъ, чего и повторе варуеми.

Мѣсто печати ксенжной.

Мѣсто печати ксіонжевця
 Іеремія сина ей.


  1. восточного православія — написано збоку, замісць — благочестивую.
Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.