Геніяльні кристали/Ніч на морі
| ◀ Запити сина | Геніяльні кристали Ніч на морі |
Східнє ▶ |
|
НІЧ НА МОРІ
Ганнусі Лукіяненко
Світлячком пароплав поблукав
По пучині туманного моря,
Мов свідомости ясний огник
У могутній задусі наркозу.
Тиха ніч наточила імли
І, вагітна сльозами, замовкла —
Ані шерхне ні голос, ні сплеск
На полянах німої пустелі.
Як хотілося-б тоскну імлу
Світлячком свого серця пролізти,
Щоб хоч згадку любови лишить
Серед хлюпкого людського моря!
О, повстанча сило моя,
Ти живишся вогнями любови!
Моє слово, що й смертю грозить, —
За людськеє майбуття боліє.