ПАЛКЕ БАЖАННЯ
Світанок хворіє на світі.
Зеленкувато-жовте небо —
Зеленкувато-сіре море.
Знеможена у далені блакитна просторінь
Живе і не живе — крізь непритомність дише.
А з-поміж неба і води
Кільчастим тулубом із шишаками
З забутим ящера хвостом,
Дракон, надівши шик безладний,
Край моря далі лізе в напад, —
Це гори в синім тумані
На легкім доранковім тлі
Хребет рисують в твердих формах.
У другий бік, де обрій занепав,
Туман, як стеля безкордонна,
Підводиться із тихої рівнини вод —
І в тому низькому без краю коридорі
Ще мла і світло боряться як браття.
То ось підводиться палке бажання сонця.
Спочатку червоніє соромом лице,
І хмар сумніви темносизі
Його то вищерблять, то зовсім десь затруть.
Але бажання рине догори.
Бажання вже палає жовтим колом.
І проміні з ярких розколин
Гігантами пасатими прожекторів
По небу переможно водять усом.
Вони поставили свою категоричну волю,
Ввірвавшись сміливо у хаос хмар.
Вже сонце в море дише яро,
Вже смуга золота по морю простяглась,
Мов хвіст вогневої ракети.
А сонце — вгору, — вище страсть, —
Не зупинить жадоби — дѐ-там!
Воно засмаглими ричить устами,
Аж чайки криками нестями
Вітають похід перемог.
Комашка чорна хитрий лоб
До нього чепурить з вогню граната
А жде, як буде громихати
Його потужньо-гойний хід.
Лишень од моря шум покірний,
Утомно гаснучи у млявих трісках в гальці,
Перебирає й далі кожну в пальцях,
З долонь беручи берегів.
|
