Перейти до вмісту

Геніяльні кристали/Цвіт магнолії

Матеріал з Вікіджерел
Геніяльні кристали
Валер'ян Поліщук
Цвіт магнолії
Київ: Видавництво письменників „Маса“, 1927
ЦВІТ МАГНОЛІЇ

Білі долоні магнолій
Віють труйним ароматом.
Хрупкеє тіло їх волі
Просить тепер не займати,

Щоб не зривати благання
Ще недозрілої страсти,
Соків гарячих не брати
В спеку вогнів пазюрастих.

Свіжа немов наречена
Прагне гарячого сполу,
Тільки незаймані мрії
Ще полохливі до болю.

Дужа хвилина прорветься.
Вигнуте тіло спрагою
Кине назустріч їм серце
Повне офіри і болю.

І, безсоромна до краю,
Груди біляві підставить:
Нате, беріть неминуче,
Рвіте мій солод устами.

І, безсоромна без міри,
Жестом невинно-одвертим
Прийме те пергу плодіння —
Зірве запону смерти.