геп

геп

I. Геп, меж. Звукоподражание падению или удару; шлеп. Кінь спіткнувся, а він геп у саму калюжу. Геп об землю! Ном. № 6645.

II. Геп, па, м. Мужлан, простофиля.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Геп, меж. Звукоподражание падению или удару; шлеп. Кінь спіткнувся, а він геп у саму калюжу. Геп об землю! Ном. № 6645.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Ге́п, меж. Звукоподражаніе паденію или удару; шлепъ. Кінь спіткнувся, а він геп у саму калюжу. Геп об землю! Ном. № 6645.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924