годованець
|
|
Годо́ванець, нця, м. 1) Воспитанник, вскормленник. Приняв був до себе якогось сироту Петра за годованця. Котл. НП. 355. 2) Крестьянин, который завещает кому-либо свое имущество, за что наследник должен до смерти кормить и поить завещателя. Шух. I. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців. Св. Л. 9.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Годо́ванець, нця, м. 1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось сироту Петра за годованця. Котл. НП. 355. 2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя. Шух. I. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців. Св. Л. 9.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Годо́ванець, нця, м. 1) Воспитанник, вскормленник. Приняв був до себе якогось сироту Петра за годованця. Котл. НП. 355. 2) Крестьянин, который завещает кому-либо свое имущество, за что наследник должен до смерти кормить и поить завещателя. Шух. I. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців. Св. Л. 9.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937