горлиця (слово)
| горлиця |
|
|
Го́рлиця, ці, ж. 1) Горлинка, родъ дикаго голубя. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 2) Родъ танца. Мкр. Н. 29. 3) Пѣсня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8. 4) Употр. какъ ласкательное слово, особенно въ уменьш. го́рличка. Нехай мене мир не знає, коли я зражу тебе, моя горличко. МВ. II. 63. Ум. Го́рличка. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.
Горли́ця, ці, ж. = Орлиця.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Го́рлиця, ці, ж. 1) Горлинка, род дикого голубя. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 2) Род танца. Мкр. Н. 29. 3) Песня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8. 4) Употр. как ласкательное слово, особенно в уменьш. го́рличка. Нехай мене мир не знає, коли я зражу тебе, моя горличко. МВ. II. 63. Ум. Го́рличка. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.
Горли́ця, ці, ж. = Орли́ця.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Го́рлиця, ці, ж. 1) Горлинка, род дикого голубя. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 2) Род танца. Мкр. Н. 29. 3) Песня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8. 4) Употр. как ласкательное слово, особенно в уменьш. го́рличка. Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко. МВ. II. 63. Ум. Го́рличка. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.
Горли́ця, ці, ж. = Орлиця.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937