Грамматика Малороссійскаго нарѣчія/Пісня

Матеріал з Вікіджерел
Грамматика Малороссійскаго нарѣчія
Ал. Павловскій
Пісня
Українській в оригіналі текст позначений жовтим кольором
• Цей текст написаний одним з ранніх фонетичних правописів до кулішівки.
• Для робіт з подібними назвами див. Граматика малоросійського наріччя (Цертелєв)
Петербург: 1818

в.) Пїсня.

Го́мінъ, го́мінъ по дубро́ві,
Туманъ поле покрыва́ѣ,
Ма́ты сына прогоня́ѣ.
Піды̀, сы́ну, прічъ відъ менѐ!
Неха́й тебѐ Ту́рки ві́зьмутъ.
 Менѐ, не́не![1] Ту́рки зна́ють,
 Дорогі́мы кі́ньмы знаділя́ють.
Го́мінъ, го́мінъ по дубро́ві,
Тума́нъ по́ле покрыва́ѣ,
Ма́ты сы́на прогоня́ѣ:
Піды̀, сы́ну, прічъ відъ ме́не!
Нехай тебѐ Орда́ ві́зьме.
 Менѐ, не́не! Орда́ зна́ѣ,
 Дорогі́мы су́княмы наділя́ѣ.
Го́мінъ, го́мінъ по дубро́ві,
Тума́нъ по́ле покрыва́ѣ,
Ма́ты сы́на прызыва́ѣ:
Ходы̀, сы́нку, до до́моньку,
Змы́ю тобі̀ голо́воньку.

 Менѐ, не́не! змы́ють дощі́,
 А вы́чешуть густы̀ те́рны,
 А вы̀сушуть бу́йны ві́тры.
Ста́рша сестра̀ коня̀ ведѐ,
А підста́рша[2] збру́ю несѐ,
А ме́ншая выпы́туѣ:[3]
Колы̀, брате! зъ ві́ська пры́дешъ?
 Візьмы̀, се́стро! піску́ жме́ню,[4]
Посі́й і͡ого̀ на ка́меню;
Ходы̀, се́стро! зі́ронькамы,[5]
Полы́вай і͡ого̀ слі́зонькамы:
 Колы́, се́стро! пі́сокъ зі́йде,[6]
 Тогді́ твій братъ зъ ві́ська пры́де.


  1. не́ня, мать.
  2. Підста́ршый, ая, еѣ, среднїй.
  3. выпы́тую, вавъ, вать, выспрашиваю
  4. жме́ня, горсть.
  5. зі́ронька, заря.
  6. зійты̀, зійшо́въ, взойти.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.


Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.