Грамматика Малороссійскаго нарѣчія/Отрывокъ изъ исторіи нѣкотораго Малороссіянина

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грамматика Малороссійскаго нарѣчія (1818
Ал. Павловскій
Отрывокъ изъ исторіи нѣкотораго Малороссіянина
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Українській в оригіналі текст позначений жовтим кольором • Цей текст написаний одним з ранніх фонетичних правописів. • Для робіт з подібними назвами дивіться Граматика малоросійського наріччя (Цертелєв)
Видання: Петербург: 1818.

г.) Отрывокъ изъ исторїи нѣкотораго Малороссїянина.

Неха́й царству́ѣ![1] покі́йныкъ паноте́ць! якъ я і́хавъ у Петембу́рхъ, погляді́вшы на менѐ пыльне́нько,[2] заківа́въ голово́ю, та й заны̀шкъ[3]; а по́тымъ вы́нявшы изъ кіше́ні[4] хусты́нку[5] уте́ръ своі̀ очы́ці, и говоры́въ зо мно́ю, якъ тепе́ръ чу́ю: „Сы́ну! чы тебѐ нечы́ста несѐ у Моско́вщыну? Чы вже то тобі́ надоі́въ ба́тьківъ хлібъ? Чы тебѐ збы́ло зъ пантелы́ку?[6] Скажы̀ будласкавъ, чого́ ты туды̀ пре́сься? — „Тату́сю! я і͡ому̀ сказавъ, тамъ ка́жуть ростѐ срі́бло да зо́лото, усі̀ лю́де гово́рять по Латы́ні, и знають усѐ, що ро́быцця на сві́ті; тамъ и паны́въ бага́цько. — Колы́жъ тобі̀ вже прытьмо́мъ[7] захоті́лось цьвірі́нькать[8] по Латыні, дакъ послу́хай менѐ ду́рня, бу́дешъ розу́мный: тамъ десь[9] ѣ Кграпъ N. то ты ходы̀ до і͡ого на Різдво̀ зъ ві́ршою, а на Велы́кдень зъ ралце́мъ; вінъ панъ добрый, и всі люде хва́лять. Колы̀ будешъ і͡ого̀ слу́хаты, то вінъ буде тобі̀ ба́тькомъ; а вже моѣ́і во́ронъ и кості́ туды̀ не занесѐ. Чы послу́хаешъ же ты мене? — „Послу́хаю, тату́сю! — „А не бре́шешъ? — „Ні — „Нажъ поцілу́й о́бразъ. — Я перехресты́вся трі́йчы; поцілова́въ свято́го Палы́копу;[10] поклоны́вся паноцю̀ и пайма́тці, поцілова́въ Ода́рку, Тере́шкову дочку̀, заскі́глывъ[11] якъ собака; сівъ на візъ, да й попха́вся. — Отежъ[12] якъ я прыі́хавъ у Петембу́рхъ, дакъ мовъ тобі̀ не той світъ: нігдѐ непоба́чышъ на́шого Коза́цтва[13] ні півчолові́ка, усѐ Москалі́ да Німо̀та,[14] и всі хама́ркають[15] по Німе́цьки, хіба̀ ті́льки где-не́-где почу́ѣшъ що хто слове́чко мо́выть таке́ якъ гово́рять на́шы батькѝ, діды̀ и пра́щуры, що жывуть у Коното́пахъ, у Кременчу́ці, у Сварко́ві, Кары́жі, и тамъ геть-ге́еть по за Кіевомъ и около Мы́ргорода, ажъ до са́мого до Воро́няжа.


  1. неха́й царству́ѣ! царство ему небесное!
  2. пыльне́нько, пристально
  3. заны́шкну́ть, нышкъ, замолчать.
  4. кіше́ня, карманъ.
  5. хусты́нка, платокъ.
  6. збы́ло зъ пантелы́ку, съ ума спятило.
  7. прытьмо́мъ, непремѣнно.
  8. цьвірі́нькать, по Латы́ні, говорить, болтать по Латнини. Латинскїй языкъ в Малороссїи, по древности Кїевской Академїи, уважается больше всѣхъ другихъ языковъ.
  9. десь, гдъ то.
  10. Палы́копа, Св. великомученикъ Пантелеймонъ, котораго память церковь празднует Іюля 27 числа; так названъ, говорятъ, отъ того, что въ день его нѣкогда на полѣ погорѣли копны сѣна
  11. заскі́глывъ, завылъ; заплакалъ
  12. о́тежъ, вотъ же.
  13. Коза́цтво, козакѝ, состоянїе у Малороссїянъ почтеннѣйшее, такъ какъ они издревле составляли тамошнїя войска́. Слово козакъ въ нарицательномъ смыслѣ значитъ молодецъ, удалой человѣкъ.
  14. Моска́ль, вообще Великороссїянинъ; а собственно солдатъ, и тотъ, кто одѣтъ, или говоритъ по Руски. Німо̀та, собственно значитъ Нѣмцы; а вообще всякой тотъ, кто одѣтъ по нѣмецки, или говоритъ на иностранномъ языкѣ.
  15. хама́ркаю, кавъ, кавъ, говорю на какомъ языкѣ.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.