Григорій Добреполе
 | Не вказано джерела цього літературного твору чи документу. |
Григорій Добреполе
Як так файно просите, то вам оповім. Ще мій дідо любили розказувати про могили на полях Козівки. В одній могилі, казали, похоронили людей з нашого села. Тих, які підтримували військо Хмельницького і підняли бунт проти панів. Щоб придушити той бунт, пани визвали з Бережан польсько-шляхетське військо. В цій сутичці вбили багато селян. Наказали пани похоронити їх не на цвинтарі, а на полях за селом, щоб слід по них пропав. Кого і скільки похоронено в тій могилі, то вже дідо не знали.
А на полі Шинкарка, недалеко від старої дороги, що йде з Козівки до Куропатників, стоїть однораменний кам'яний пам'ятник із дещо затертим написом: "Тут спочиває Григорій Добреполе. 1648 Р.Б.
А було то так. Коли козацьке військо вже було недалеко від наших і, то Хмельницький вислав козака Григорія Добреполе в розвідку, щоб [ізнався про залогу польсько-шляхетського війська у бережанському амку та що замишляє ворог. Вдягнутий у подертий одяг, зарослий, йшов Григорій і вів на вуздечці лошака. Ніби його продавати. Як воно вже там було, а під лісом схопили вороги Григорія. Мучили його, били безжалісно...
- Хто ти? Признайся!
- Я з Козлова. Веду лошака на ярмарок, треба корову купити.
- Скажи правду, звідки ти і хто тебе послав? - закричав нагло шляхтич і вдарив гарапом по обличчі.
Обтер Грицько кров, сплюнув і замовк.
- До вогню ведіть те бидло норовисте, він зараз скаже все. Забили вояки паль у землю. Прив'язали до нього Гриця. Піднесли до його ніг розпечене залізо.
- Ану, говори нам правду, чого прийшов сюди? Де тепер полки Хмельницького?..
Гриць мовчав, пік своїм зором панських катюг.
- Не скажеш - згориш в огні. Одумайся, обіцяємо тобі волю і жменю дукатів.
- Обіцяєте, кати, мені волю, а самі в це не вірите... Я прийшов сюди, щоб принести волю людям... Не залякаєте, не підкупите мене, - думав Гриць і вперто мовчав.
Зашкварчіли від гарячого залізка п'ятки Гриця, а він стискав зуби і мовчав. Як припекли залізом лице, зібрав сили - і плюнув в очі катюзі. Скрутився лицем до землі, стало легше. Довго мучився і помер. Не промовив ні слова.
Приїхав загін козацької кінноти до села. Зняли шапки на місці загибелі Грицька Добреполе. Привезли великий камінь, витесали пам'ятник, написали лише ім'я, прізвище і рік.