Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Байки Харьківські/Байка 26
| ◀ Байка 25 | Байки Харьківські Байка 26. Щука й рак (Григорій Сковорода) пер.: Гната Хоткевича |
Байка 27 ▶ |
|
Щука, побачивши щось смачненьке, кинулася й проковтнула, але зразу ж почула, що в тім є гачок з вудки. Зірвалася, правда, але зразу де й ділася її веселість. Рак здалеку се бачив та й питає:
— Чого се ви, пані, сьогодня щось не веселі?
— Та не знаю, брат… Щось міні скучно трошки. Оце думаю для приятности пропливти собі з Кременчука в Дунай. Прискучив щось міні Дніпро.
— А я знаю скуки вашої причину, — підсміхаючися сказав рак. — Ви проковтнули вудку і тепер вам уже не пособить ні бистрий Дунай, ні плодоносний Ніль, ні навіть золоті крила.
Сила. Рак говорить правду. Без Бога і за морем погано, а мудрій людині всюда і завжди добро. Вона не кладе на однім місці, а в середині самої себе те добро носить, і воно світить їй сонцем в усі часи і буває сокровищем на всіх місцях. Не людину місце, а людина місце освящає. Страх Божий — се жерело мудрости й радости й довгоденствія. А невірство — се приманка, що криє в собі найгіршу отруту. Нелегко сю отруту примітити, та нелегко зрозуміти й беззаконіє. Його зрозуміє тільки той, хто знає страх Божий. Беззаконіє — се й єсть для нас вудка, солодка приманка на душу. Як що честолюбність тебе тягне до гріха — то оце воно й єсть ота приманка. Пристрасть плотська плінила? І оце ти проковтнув вудку. За сріблом погнався і впав у неправду? І тут вудка. Чи заздрість, чи помста, чи гнів, чи одчай уступив у твою душу — все те вудка. Чи безбожність вселилася в серці твоїм — ото ж піймавсь ти на вудку, що про неї Ісаія каже: „нема чим радуватися нечестивому, бо тільки безумний може сказати — нема Бога“. Ворогуєш ти з Богом? Пожер ти вудку, про яку Моісей каже: „проклят ти у місті, проклят ти й на селі“. І тоді — де сховаєшся? Яке місце розвеселить тебе? Який прибуток порадує серце? І в душі своїй і в серці всюда і завжди будеш носити нещастя.