Щасливі ті, що ще в древні віки
Старалися возвисити свій ум та примітити шляхи ходу зірок.
Можна вірити, що вони, кинувши усі земні суперечки,
Піднялися серцем в небесні висоти;
Їх серця не відтягнуло геть угодіє плоті,
Ні військові труди, ні приватні заботи,
Ні легка слава, ні даремні почести,
А ні безмірних богацтв приманчива лесть.
Вони придвинули перед наші очі, зробили нам відомими
І підвели під догляд розуму рухи зірок.
Отак воно треба підійматися на круги небесні,
А не так, як лізли колись великани.
От ти морщиш лице і завжди сумний —
Хіба ж можна се назвати життям?
Той тільки живе, хто має веселий погляд
І веде світле життя без темноти.
А хто сумний і безперестанно тужить,
Того душить протяжлива смерть.
