ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА
(на текст „блаженні нищиї духом“).
Не піду я до богатого міста — буду жити на полях,
Буду свій вік вікувати там, де тихо час іде.
О діброво! О зелена! Мати моя рідна!
В тобі життя звеселене, в тобі спокій, тишина.
*** Славні міста спихають чоловіка на море печалі,
Широкі, гарні ворота ведуть у гірку неволю.
О діброво! О зелена… і т. д.
Не хочу їздити морем, не хочу гарної одежі,
Бо під нею криється горе, сум, страх і мятеж.
О діброво… і т. д.
Не хочу, ідучи за барабаном, воювати міста,
Не хочу і в статськім чині лякати маленьких чиновників
О діброво… і т. д.
Не хочу і наук нових, окрім здорового розуму,
Окрім наук Христових, в котрих солодиться душа.
О діброво… і т. д.
Нічого я не хочу, окрім хліба та води.
Бідність міні приятель, ми з нею давно свати.
О діброво, і т. д.
*** З усіх маєтків тілесних — спокій та свята свобода,
Окрім вічностей небесних — тільки одно таке життя для мене є святим.
О діброво… і т. д.
А коли б до тих усіх благ додати ще побіду над гріхом
То не знаю що́ й могло би бути краще.
О діброво… і т. д.
Здоров будь, милий мій покою! Во віки ти будеш мій.
Добре міні бути з тобою. Будь ти вовік моїм, а я твоїм.
О діброво! О свободо! Тут я тільки став мудрим.
Сюди тягне мене моя природа, тут хочу я й умерти.
|
