Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди/Пісня тринадцята

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА
(на текст: „Підіть пріч зпосеред їх“, а також: „давай, брате жити на селі: там родила тебе мати твоя“).

Ах поля, поля зелені
Украшені всякими квітками!
Ах долини, яри,
Круглі могили, горби!

***
Ах ви, чисті потоки,

Трависті береги,
І, волосся природи —
Кучеряві ліси.

***
Жайворонки на полях,

Соловії у садках;
Той, уверх летючи, цвірінчить,
А сей на гиллях лящить.

***
А як зійде сонце —

Свистить тоді усяка птиця
І весь воздух дзвенить
Наповнений музикою.

***
Починає сходити сонце —

Пастух виганяє вівці,
І на своїй сопільці
Видає тремтючі трелі.

***
Пропадайте ви, думи тяжкі,

Міста премноголюдні!
А я хліба шматком задоволюся,
Аби умерти міні серед природи.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Григорій_Савич_Сковорода_(український_фільософ)/Вільна_передача_віршів_Сковороди/Пісня_тринадцята&oldid=440502