громак

громак

Грома́к, ка́, м. 1) Ретивый конь. Черк. у. 2) = Грімак. Спускався на громаку з високої гори. Мир. ХРВ. 241.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Грома́к, ка́, м. 1) Ретивый конь. Черк. у. 2) = Гріма́к. Спускався на громаку з високої гори. Мир. ХРВ. 241.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Грома́к, ка́, м. 1) Ретивый конь. Черк. у. 2) = Гримак. Спускався на громаку з високої гори. Мир. ХРВ. 241.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937