гулити
|
|
Гули́ти, лю́, ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обещаниями, дурачить обещаниями, *манить. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. Федьк. III. 161. За вечерею бояре дружечок гулили: подавали їм почесну, а сами ковтали, або з рук їх яку небудь страву виривали. Мкр. Н. 35.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Гули́ти, лю́, ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обѣщаніями, дурачить обѣщаніями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. Федьк. III. 161. За вечерею бояре дружечок гулили: подавали їм почесну, а сами ковтали, або з рук їх яку небудь страву виривали. Мкр. Н. 35.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Гули́ти, лю́, ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обещаниями, дурачить обещаниями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. Федьк. III. 161. За вечерею бояри дружечок гулили: подавали їм почесну, а самі ковтали, або з рук їх якунебудь страву виривали. Мкр. Н. 35.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937