гутіти

гутіти

Гуті́ти, чу, тиш, гл. 1) Шумѣть, гудѣть, шипѣть. Желех; Вх. Зн. 12. 2) О тетеревѣ: кричать, токовать. Шух. I. 238.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Гуті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Шуметь, гудеть, шипеть. Желех.; Вх. Зн. 12. 2) О тетереве: кричать, токовать. Шух. I. 238.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Гуті́ти, чу, тиш, гл. 1) Шуметь, гудеть, шипеть. Желех. Вх. Зн. 12. 2) О тетереве: кричать, токовать. Шух. I. 238.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937