Гімн Молдови

НАША МОВА ("Limba noastră")

Наша мова - це скарб,

Захований дуже глибоко,

Намисто з рідкісних самоцвітів,

Рознесених по Вітчизні.

Наша мова - це вогонь, що палає

У народі, що невідомо як,

Прокинувся зі смертного сну,

Немов казковий лицар.

Наша мова - це самий спів,

Дойна нашої туги,

Рої блискавок, що розтинають

Чорні хмари і ясну блакить.

Наша мова - це мова хлібів,

Які колишуться влітку від вітру,

Наші діди, вирощуючи їх,

Освятили цю землю своїм потом.

Наша мова - це зелений листок,

Шепотіння правічних кодр,

Тихий Дністер, що губить у своїх хвилях

Свічада світанкових зір.

Ви вже не будете гірко плакати,

Що у вас надто вбога мова,

А побачите, яка плодовита

Мова нашого любого краю.

Наша мова - це прадавні літописи,

Леґенди з минулих часів.

І коли ти їх читаєш у ряд,

То мимоволі тремтиш і здригаєшся.

Наша мова - обрана,

Щоб підносити молитви до небес,

Промовляти вдома й у храмі

Предвічні істини.

Наша мова - це свята мова,

Мова давніх казань,

Які виплакують і виговорюють

Селяни біля своїх ватр.

Відродіть же знов вашу мову,

Поржавілу за стільки часу,

Зітріть з неї бруд, болото

Забуття, в якому вона стогне.

Зберіть осяйні самоцвіти,

Що палають на сонці.

І матимете у себе

Новий потоп слів.

І знов постане наш скарб,

Захований дуже глибоко,

Намисто з рідкісних самоцвітів,

Рознесених по Вітчизні.