Давній Тернопіль/75-ліття Богдана Остап’юка

Давній Тернопіль
Богдан Остап'юк
75-ліття Богдана Остап’юка (Степан Росоха)

Маямі—Торонто: Об’єднання «Тернопільщина» у Філядельфії, 1984

Д-р Степан Росоха

75-ЛІТТЯ БОГДАНА ОСТАП’ЮКА

Богдан Остап’юк народився 20 грудня 1907 р. в Тернополі в міщанській сім’ї. Початкову і середню школу закінчив в Тернополі. Студіював філософію (відділ хемії) в університеті у Кракові. При цьому ходив на виклади української літератури професора Богдана Лепкого: часто бував у його домі на мистецько-літературних вечорах. В Кракові брав участь у житті Студентської Громади”, був співосновником студентської корпорації ”Чорне море” та належав до п’ятки УВО (Української Військової Організації), провідником якої був Богдан Кабарівський. Ця п’ятка виконала замах у грудні 1929 р. на редакцію ”Ілюстрованого Кур’єра Щоденного” в Кракові. Згодом він переїхав на студії фармації до Ґрацу в Австрії. Повернувшись до Тернополя, одружився 22 жовтня 1938 р. з панною Євгенією Бекесевич, батько якої був управителем народніх шкіл.

В Тернополі Б. Остап’юк належав до товариства ”Молода Громада” (від початку її оснування), до ”Просвіти”, ”Рідної Школи”, ”Сокола”. На провесні 1944 р. залишив Тернопіль і подався на скитальщину разом з дружиною Євгенією та трьома дітьми. У таборі для переселених осіб (ДП) в Ганакері, округа Реґенсбурґ, був керівником Суспільної Опіки. В 1950 р. переїхав до ЗСА і поселився в Маямі на Фльоріді.

В Маямі працював фармацевтом 25 років у найбільшій шпитальній аптеці, до переходу на пенсію в 1977 році. При цьому був співорганізатором маямських товариств. Був секретарем Церковної Ради, секретарем 368 відділу УНС, УККА і головою Комітету Українських Громадських Організацій міста Маямі. Є членом Спілки Українських Журналістів в Америці. Від 1957 р. був співробітником видання перших двох томів регіонального збірника ”Шляхами Золотого Поділля”, а від 1970 р. членом редколегії третього тому цього збірника.

Богдан Остап'юк

Член редакційної колегії "Шляхами Золотого Поділля“.

Богдан Остап’юк був не тільки добрим організатором і суспільно-громадським діячем у Маямі, але також добрим батьком і разом зі своєю милою дружиною Євгенією добрим виховником трьох своїх дітей, яким вони дали добре національне виховання, добре знання української мови і університетську освіту. Старша дочка Лідія закінчила Маямський університет, відділ мистецтва, з відзначенням. (Вона одержала повну чотирирічну стипендію). Тепер вчить малярства і рисунку в Гюстоні, Тексас. Молодша дочка Надя закінчила каледж, відділ адміністрації і бізнесу. На превеликий жаль, згинула в автомобільному випадку в 1969 році. Єдиний син Борис Ігор закінчив університет у Бокаратоні і тепер учителює у середній школі у Вест Палм Біч на Фльоріді.

Туга за втраченою батьківщиною, особливо за рідним Тернополем, дала ініціятиву й імпульс до написання спогадів, нарисів з життя давнього Тернополя, які від 1952 року були помішувані у нашій пресі. Крім цього Б. Остап’юк поміщував дописи з життя маямської громади. Після переходу на пенсію він займається упорядкуванням і писанням своїх споминів, продовжуючи активну участь у громадському житті Маямі, і писанням статтей до української вільної преси.

"Вільне Слово” ч. 5, 29 січня 1983

Ця робота перебуває у спільному надбанні в Сполучених Штатах, оскільки it was published in the United States between 1978 and March 1, 1989 without a copyright notice, and its copyright was not subsequently registered with the U.S. Copyright Office within 5 years. Unless its author has been dead for several years, it is copyrighted in the countries or areas that do not apply the rule of the shorter term for US works, such as Canada (50 pma), Mainland China (50 pma, not Hong Kong or Macau), Germany (70 pma), Mexico (100 pma), Switzerland (70 pma), and other countries with individual treaties. See this page for further explanation.