Давні килими України/Техника укр. килиму

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давні килими Украіни (1925
Володимир Пещанський
Техника укр. килиму
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Львів: З друкарні видавничоі спілки „Діло“, 1925.
Техника українського килиму незвичайно проста і близько підходить до виробу серазійських гілімів, а деколи кавказських паласів. На стоячу (вертикальну) рамукросно, що заступає ткацький варстат (станок), натягається основу з рівнобіжних коніпляних, а в тонших і кращих килимах вовняних ниток. Під сю основу підкладають рисунок узору-орнаменту в природну величину і вовняними нитками відповідної краски ткуть зпершу орнамент. В часі тканя нитку останнього утка тла не завсе звязували з ниткою утка орнаменту; иноді звязували іх тільки через 3-4—5 нитки, подібно як у кавказських паласах, призначених на скатерті, щоби ковер після праня[1]не дуже збігався і рівно лежав.

Узор — орнамент виконували не на всю величину килиму за рядом, тільки відповідно до повтореня узора „рапортами“. Такий один спільний для всього килиму рапорт виконували мастями на належних місцях, а незароблені місця виповняли иншими належними рапортами. Тож тканя йшло не рівнолегло до краю килима, лише віддільними мастями, відповідно до замислу і бажаня ткача. В наслідок сього на старинних килимах уток тла йде не рівнолеглими поперечин, ми, а скісними хвилястими рядами, що часто перегороджуються і входять один у другий. Через те при ріжних відтінях ниток виступає більша мистецька принада лагідно ріжноманітного тону тла. Се вмисне, а не випадкове пере.мішуваня ріжноі сили окрашених ниток свідчить за велике мистецьке чутя людових майстрів. — Тла правильного утка з рівно окрашених ниток, мимо ріжнобарвного орнаменту, викликають вражіня-тяжкоі одноманітности, яка гнете нас в килимах 2-оі половини XIX. в. з часу упадку килимарства і особливо в килимах теперішнього фабричного виробу. Правда, що давній спосіб нерівномірного тканя давав завсе однобоко дещо скривлену й стягнену площу в кили мах для долівок, лавок і стін, але в килимах — скатертях з сітковою сполукою утків сеі недостачі не було.

Ниткою утка обводять основу з одноі і другоі сторони (рис. 1), подібно як хворостом оплітають кілки плота і осаджують ткань гребенем; уток виходить двосторонній і зовсім однаковий. Із сим дуже старим і очивндно скрізь розповсюдненим способом тканя стрічаємося і в первісних народів Африки, Австраліі і Америки.

Але крім сього способу на Поділю та в Полтавщині иноді стрічається ще спосіб роботи на лежачих кроснах, з яких виходить ковер однобічний, в якому оборотна сторона по контурі орнаменту йде вузлами, подібно як у кавказських сумахах.

Галичина, деколи західна частина Поділя і Бесарабія виробляли на ткацких станках. В сих кили.мах утрк орнаменту і тла робиться одночасно вповні рівнолеглими рядами і тому при загальному убожестві красок іх геометричного орна.менту сі килими є одноманітні, нудні і взагалі виявляють у виробців тільки рідко мистецьке почутя.

Крашеня вовни грало вельми важну ролю в килимарстві, бо ходило за гарні тони і тривкість барв, які би давали бажаний мистецький образ і не линяли ані на сонці, ані в воді. Тому то вовну красили виключно ростинними красками, що дають незрів-нану яскравість, чистоту і мягкість тона. Уживані від якогось часу краски — анілінова і алізаринова — слабі, линючі і змінні у відтінках, та не тільки що псують вовну, але й не можуть дати тоі ніжноі краси і гармоніі ріжноманітних барв обробленого поля килиму, яке ціхує усі давні килими з вовни, окрашеноі ростинними красками.



  1. Старинні українські килими дуже гарно перуться, не линяють і від праня не псуються. Найкрасше прати іх літом у річній воді, намилюючи звичайним або зеленим милом на дошці або на траві і протираючи мягкою щетинною щіткою. Дуже брудні килими належить після праня оставити на 2-3 години в розчині потонченоі гірчиці у воді, після чого основно переполохати водою.
Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1926 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.