Давні килими України/Техника укр. килиму

by Володимир Пещанський

◀ Роди килимів на Украіні

Давні килими Украіни Володимир Пещанський Техника укр. килиму

Краски до крашеня вовни ▶

Львів: З друкарні видавничоі спілки „Діло“, 1925

Техника українського килиму незвичайно проста і близько підходить до виробу сер.-зійських гілімів, а деколи кавказських паласів. На стоячу (вертикальну) раму-кросно, що заступає ткацький варстат (станок), натягається основу з рівнобіжних коніпляних, а в тонших і кращих килимах вовняних ниток. Під сю основу підкладають рисунок узору-орнаменту в природну величину і вовняними нитками відповідної краски ткуть зпершу орнамент. В часі тканя нитку останнього утка тла не завсе звязували з ниткою утка орнаменту; иноді звязували іх тільки через 3-4-5 нитки, подібно як у кавказських паласах, призначених на скатерті, щоби ковер після праня^[1]не дуже збігався і рівно лежав.

Узо́р — орнамент виконували не на всю величину килиму за рядом, тільки відповідно до повтореня узора „рапортами“. Такий один спільний для всього килиму рапорт виконували мастями на належних місцях, а незароблені місця виповняли иншими належними рапортами. Тож тканя йшло не рівнолегло до краю килима, лише віддільними мастями, відповідно до замислу і бажаня ткача. В наслідок сього на старинних килимах уток тла йде не рівнолеглими поперечинами, а скісними хвилястими рядами, що часто перегороджуються і входять один у другий. Через те при ріжних відтінях ниток виступає більша мистецька принада лагідно ріжноманітного тону тла. Се вмисне, а не випадкове перемішуваня ріжноі сили окрашених ниток свідчить за велике мистецьке чутя людових майстрів. — Тла правильного утка з рівно окрашених ниток, мимо ріжнобарвного орнаменту, викликають вражіня тяжкоі одноманітности, яка гнете нас в килимах 2-оі половини XIX. в. з часу упадку килимарства і особливо в килимах теперішнього фабричного виробу. Правда, що давній спосіб нерівномірного тканя давав завсе однобоко дещо скривлену й стягнену площу в килимах для долівок, лавок і стін, але в килимах — скатертях з сітковою сполукою утків сеі недостачі не було.

Ниткою утка обводять основу з одноі і другоі сторони (рис. 1), подібно як хворостом оплітають кілки плота і осаджують ткань гребенем; уто́к виходить двосторонній і зовсім однаковий. Із сим дуже старим і очивидно скрізь розповсюдненим способом тканя стрічаємося і в первісних народів Африки, Австраліі і Америки.

Але крім сього способу на Поділю та в Полтавщині иноді стрічається ще спосіб роботи на лежачих кроснах, з яких виходить ковер однобічний, в якому оборотна сторона по контурі орнаменту йде вузлами, подібно як у кавказських сумахах.

Галичина, деколи західна частина Поділя і Бесарабія виробляли на ткацких станках. В сих килимах уто́к орнаменту і тла робиться одночасно вповні рівнолеглими рядами і тому при загальному убожестві красок іх геометричного орнаменту сі килими є одноманітні, нудні і взагалі виявляють у виробців тільки рідко мистецьке почутя.

Крашеня вовни грало вельми важну ролю в килимарстві, бо ходило за гарні тони і тривкість барв, які би давали бажаний мистецький образ і не линяли ані на сонці, ані в воді. Тому то вовну красили виключно ростинними красками, що дають незрівнану яскравість, чистоту і мягкість тона. Уживані від якогось часу краски — анілінова і алізаринова — слабі, линючі і змінні у відтінках, та не тільки що псують вовну, але й не можуть дати тоі ніжноі краси і гармоніі ріжноманітних барв обробленого поля килиму, яке ціхує усі давні килими з вовни, окрашеноі ростинними красками.

---

---

1. Старинні українські килими дуже гарно перуться, не линяють і від праня не псуються. Найкрасше прати іх літом у річній воді, намилюючи звичайним або зеленим милом на дошці або на траві і протираючи мягкою щетинною щіткою. Дуже брудні килими належить після праня оставити на 2-3 години в розчині потовченоі гірчиці у воді, після чого основно переполохати водою.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні. Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1929 року. Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років. Автор помер у 1926 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 95 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.