дараба

дараба

Дара́ба, би, ж. Плотъ изъ сплавного лѣсу. Шух. I. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає. Млак. 4.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Дара́ба, би, ж. Плот из сплавного лесу. Шух. I. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає. Млак. 4. *О. Олесь. Коцюб. Г. Хотк.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Дара́ба, би, ж. Плот из сплавного леса. Шух. I. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на берег поглядає. Млак. 4.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937