Не вказано джерела цього літературного твору чи документу. Будь ласка, подивіться на сторінку обговорення документу, можливо, там вказано якісь деталі щодо верифікації. Під «джерелом» мається на увазі місце, де інші користувачі можуть знайти копію цієї роботи. В ідеалі це мала б бути сканована копія оригіналу, завантажена на Вікісховище і вичитана. Якщо ні, вкажіть URL; якщо він недоступний, будь ласка, поясніть на сторінці обговорення.
Дашів
Наші люди кажуть про це так: давно колись, ще в тяжку годину, як на руську землю ще погані нападали, було це. От якось обложили вони одне добре укріплене село. А обложені добре боронились! І сяк, і так, і смолу розпечену лили на поганих. І попала та смола на голову самому поважному поганському командирові. А той як не крикне тоді: " Даш! даш! даш!" (А це означає по їхньому, по-поганському, пече ). Та так голосно крикнув, що позбігалися геть усі поганці до нього, і ті, що обложені були, всі на стіни повискакували, щоб подивитися, хто це саме крикнув. Через день опечений командир помер, а його військо покинуло це село й пішло кудись удруге місце. А жителі цього села тоді подякували богові, коли позбулися поганих. А щоб пам'ятка була, - назвали своє село Дашівом. Так воно й тепер зветься.
