Декларація принципів УГС
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Декларація принципів УГС |
|
|
Деклара́ція при́нципів УГС — програмний документ Української Гельсінської Спілки [1], який був ухвалений мітингом 7 липня 1988 року у Львові.
Преамбула[ред.]
Українська Гельсінська Спілка, як федеративне об’єднання самоврядовчих правозахисних груп і організацій в областях, районах, містах України та за її межами, створюється на базі Української Гельсінської групи [2] сприяння виконанню гельсінських угод і підтверджує вірність правозахисним принципам декларації [3] від 9 листопада 1976 року.
УГС вважає необхідним визначити основним напрямком своєї діяльності захист національних прав, насамперед права націй на самовизначення, передбаченого ст. 1 ратифікованого Радянським Союзом Пакту про громадянські і політичні права
«Всі народи мають право на самовизначення. В силу цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток»,
бо без свободи нації і справжнє забезпечення свободи особи неможливе. Якщо людина — не засіб для реалізації тих чи інших ідеологічних концепцій, а мета і вінець творіння, то нація — єдине природне соціальне середовище, в якому особа може всебічно розкрити свої здібності і виконати своє призначення на Землі.
Як показав досвід 66-річного перебування України в складі СРСР, ні уряд УРСР, який насправді ніколи не був суверенним урядом, а тільки виконавчим органом центральної влади, ні Комуністична партія України, що є всього лиш регіональним підрозділом КПРС, не могли і не бажали захистити населення України від тотального голоду, від варварського нищення продуктивних сил та інтелектуального потенціалу нації, від штучної зміни етнічного складу населення України, від денаціоналізації українців та неросійських меншостей. Ці факти прямого геноциду та триваючого навіть в умовах відносної демократизації етноциду корінного населення України підтверджують ту незаперечну істину, що жодна партія не сміє монополізувати права на вирішення кардинальних проблем, що заторкують саме існування народів. Без альтернативних, опозиційних (в цілому чи в окремих питаннях) до політики уряду і правлячої партії організацій дійсне забезпечення прав людини і нації неможливе.
Не будучи політичною партією і не ставлячи собі метою перебрання влади, УГС бачить своє завдання у всебічній активізації народних мас, у виробленні механізму участі народу в управлінні державою та надійного контролю за державним апаратом.
Підтримуючи всі конструктивні ідеї влади, що торкаються перебудови і демократизації радянського суспільства, УГС залишає за собою право на демократичну опозицію як дійову форму активізації демократичних процесів і суспільстві.
УГС — не політична партія з обов’язковою для кожного її члена програмою і допускає плюралізм поглядів та членства в інших політичних партіях та організаціях. Замість програми УГС пропонує Декларацію принципів, що можуть стати основою об’єднання демократичних сил в боротьбі за перетворення суспільства, за права особи і нації (незгода з окремими положеннями Декларації при прийнятті її загального спрямування не виключає участі в праці однієї з секцій чи місцевих організацій УГС).
Основні принципи[ред.]
1. Українська Гельсінська Спілка вважає, що відновлення української державності, яка сьогодні існує тільки на папері, було б основною сталою гарантією забезпечення економічних, соціальних, культурних, громадянських та політичних прав як українського народу, так і національних меншостей, що живуть на території України.
2. УГС вважає, що під маскою союзу суверенних радянських республік Сталін побудував гранично централізовану авторитарну державу характер якої дотепер суттєво не змінився. Тому для дійсної демократизації радянського суспільства потрібні не окремі зміни, а радикальна ломка державного устрою. Майбутнє співжиття народів СРСР ми уявляємо можливим у формі конфедерації незалежних держав, перехідним етапом до чого може бути федерація суверенних демократичних республік з наповненням поняття “Союз РСР” реальним змістом за допомогою максимальної політичної, економічної і культурної децентралізації.
3. Підтримуючи ті впроваджувані правлячою в СРСР партією законодавчі зміни, демократичний характер яких не викликає сумнівів, УГС разом з тим пропагуватиме необхідність повного анулювання антидемократичних централістських сталінсько-брежнєвських конституцій і вироблення Конституції СРСР та конституцій республік на новій основі.
Нова федеральна конституція Союзу має тільки гарантувати без теперішніх дискримінаційних застережень основні права і свободи громадян, викладені в ратифікованих СРСР міжнародних правозахисних Пактах ООН та в Прикінцевому Акті Гельсінської наради 1975 року, а також встановлювати загальні принципи федеративних зв’язків союзних республік, але не уніфікувати і не регламентувати організацію економічного, політичного і культурного життя в республіках, як це зроблено в діючій Конституції СРСР. Замість всесоюзних комітетів, міністерств та ін. центральних адміністративних органів ми пропонуємо створення на союзному рівні тільки консультативно-координаційних органів, передавши безпосередньо суверенним республікам всю повноту керівництва економічним, політичним та культурним життям. У зв’язку з перенесенням всього поточного законодавства у республіканські парламенти (верховні ради) федеральний законодавчий орган міг би бути однопалатним парламентом (федеральною радою) з рівним представництвом союзних республік незалежно від кількості населення і адміністративно-територіального устрою. Центр Союзу, де будуть розміщені постійно діючі федеральні органи, не може бути одночасно столицею однієї з рівноправних республік, а сесії федерального парламенту (федеральної ради) мали б проводитися в столицях республік почергово. В новій конституції не має бути місця для імперіалістичного терміну — “радянський народ”, а повинно стояти “народи СРСР.”
4. В нову Конституцію України, що має ввібрати в себе як принципи міжнародних документів з прав людини, так і досвід національного і звичаєвого права народу, ми пропонуємо ввести статтю про громадянство України, яке дає право вибирати Ради і бути обраними в них, а також працювати в державних установах Української Республіки. До громадян України при обов’язковому для всіх достатньому знанні української мови можна було б зараховувати осіб, що жили на тій чи іншій території України до включення її в СРСР, та їхніх нащадків хоча б по одній із ліній; українців — реемігрантів з інших республік та з-поза меж СРСР; всіх інших осіб, що постійно проживали на території Республіки не менше десяти років і визнають державну мову та Конституцію Республіки.
5. Не встановлюючи ніяких обмежень для негромадян України, крім сказаного вище, ми водночас виступаємо проти штучного перемішування населення Союзу з метою зміни етнічного складу республік за допомогою політики переміщень кадрів, централізованого планування промисловості і без врахування місцевих трудових ресурсів.
Виступаючи проти таких замкнених кордонів як між соціалістичними країнами Східної Європи, ми все-таки пропонуємо ввести як тимчасовий запобіжний захід проти багатолітньої політики русифікації певний імунітет на в’їзд для постійного проживання в Республіці і із здобуттям громадянства.
6. Ми вимагаємо негайного конституційного визнання статусу української мови як державної мови Республіки із впровадженням її в усі сфери суспільного життя Республіки – в державний і господарський апарат, в дошкільне виховання, шкільництво, вищу та професійно-технічну освіту, військову справу та ін., підтримуючи в цьому всенародний рух, що охопив сьогодні широкі верстви українського населення.
7. Водночас ми виступаємо за найширші гарантії права національних меншостей на Україні (росіян, євреїв, поляків, білорусів та ін.) на культурно-національну автономію (нацасоціації, школи, театри, музеї, преса, церква та ін.). а у випадку суцільного замешкання (угорці, греки, гагаузи, румуни, болгари, росіяни та ін.) ще й на створення національно-територіальних адміністративних одиниць у селах, селищах, районах. Ми стоїмо за негайне відновлення в складі УРСР Кримської АРСР з організованим поверненням репресованого Сталіним населення автономної республіки на місця колишнього проживання.
8. УГС поширює свою діяльність на території, заселені українцями поза межами УРСР. домагаючися опіки уряду Республіки над національними громадами українців у РРФСР, Казахстані, Білорусії, Молдавії та ін., а також поза межами СРСР (Польща, Чехословаччина, Румунія, Югославія). В межах Союзу тільки повне забезпечення культурно-національних потреб українців Берестейщини. Воронежчини, Кубані, придністровських районів Молдавської РСР зніме з порядку денного болісне питання перегляду кордонів республік за етнічним принципом.
УГС домагатиметься конструктивного діалогу і широкої співпраці на всіх рівнях (від урядового до особистих контактів) із українською еміграцією на Заході замість плеканої ідеологічними догматиками ненависті, породженої умовами сталінщини.
9. УГС ставитиме питання перед урядом УРСР та урядами країн, що підписали Гельсінську угоду, про гідне суверенної держави представництво на міжнародній арені, про встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами на рівні посольств, про взаємне представництво органів масової інформації, міжнародних агентств, фірм, корпорацій, про окреме представництво України на міжнародних наукових конференціях, спортивних олімпіадах і першостях, на мистецьких фестивалях та інших міжнародних заходах.
10. УГС стоїть за передачу фактичної влади в Республіці із рук компартії в руки обраних демократичним шляхом Рад народних депутатів. Вибори до Рад, на яких буде виставлено одного кандидата на одне місце, повинні вважатися недійсними. Це положення має поширюватися і на вибори президента (голови Верховної Ради) федерації та президента (голови Верховної Ради) Республіки, яких належиться обирати прямими виборами не більш як на два терміни підряд. Право висувати кандидатів у депутати повинні мати всі партії, спілки, неформальні об’єднання і просто ініціативні групи громадян, які попередньо зберуть на підтримку свого кандидата обумовлену кількість підписів виборців округу (наприклад тисячу).
УГС має намір на виборах до Верховної Ради СРСР весною 1989 року виставити своїх кандидатів у якомога більшій кількості виборчих округів.
11. УГС вважає, що народ України повинен стати дійсним господарем своїх природних багатств і ресурсів, будуючи взаємини із іншими республіками федерації та іншими державами на принципах взаємної вигоди. Основою національної економіки України повинен стати республіканський госпрозрахунок і самофінансування. Союзні міністерства необхідно ліквідувати і замінити координаційними комітетами із обмеженими функціями узгодження, посередництва і обміну економічною інформацією.
Для стимулювання економічного процвітання Республіки УГС вважає необхідним максимальне заохочення приватної ініціативи, яка може виявлятися у перетворенні частини державних промислових підприємств у акціонерні чи кооперативні, у добровільному виході селян з колгоспів із землею для приватного господарювання чи створення кооперативів різного типу, у праві окремих осіб, кооперативів та спілок на придбання засобів виробництва. Втручання держави в господарське життя відбуватиметься тільки економічним стимулюванням (кредити, пільг на оподаткування та ін.), а не голим адмініструванням. Домінувати повинна ринкова економіка з вільним ціноутворенням. В умовах республіканського госпрозрахунку стане неможливим дальше нарощування промислових потужностей екстенсивним способом в економічно перенасичених районах, а незалежний від центру республіканський уряд дістане змогу стимулювати натомість господарський розвиток відсталих районів з прихованим безробіттям, не допускаючи таким чином ні відпливу населення в значних розмірах за межі Республіки, ні організованого централізованим плануванням економіки зумисного припливу населення з інших республік (насамперед із Росії) для розмивання етнічного складу населення України. Промислові підприємства, об’єднання і кооперативи повинні мати право на економічні зв’язки із закордонними підприємствами і об’єднаннями. Корисним було б залучання матеріальних засобів і економічного досвіду української еміграції.
12. Охороняючи соціально-економічні права людини, держава повинна гарантувати мінімум матеріальних благ тим, хто цього потребує (встановлення порогу “бідності”, допомоги по безробіттю). Повинна заохочуватися також доброчинна діяльність громадських організацій і окремих осіб. Але спроби ввести хоча б відносну рівність в оплаті праці і прибутках призвели б до застою і регресу суспільства.
Відновлення соціальної справедливості УГС бачить не у зрівнялівці, яка була однією з головних причин занепаду економіки, а в різкому скороченні бюрократичного апарату (“нового класу”), що паразитує на народній шиї, у скасуванні всіх без винятку соціальних привілеїв партійно-радянського бюрократичного апарату (спецобслуговування продуктами і промисловими товарами, спецлікарні, спецкурорти і зони відпочинку, персональні машини, поїздки державним коштом за кордон, привілеї дітям і родичам при здобутті освіти і працевлаштуванні, позачергове одержання кращого житла та ін.).
УГС буде добиватися справедливої системи соціального забезпечення (пенсії трудящим та інвалідам – не нижче середнього рівня зарплати в республіці із надбавками пропорційно рівню інфляції; зрівняння права на пенсійне забезпечення громадян всіх професій і соціальних прошарків за рівнем і стажем, включаючи армію, міліцію, органи безпеки, виняток залишивши тільки для робітників на особливо важких та шкідливих роботах; включення до стажу трудової діяльності праці на підприємствах концтаборів). Потребує повної перебудови система охорони здоров’я, що є причиною високої смертності, зокрема дитячої, та зниження тривалості життя.
13. УГС вважає, що у зв’язку із злочинною централізаторською політикою союзного уряду і союзних міністерств, що не рахувалися з інтересами населення України, Республіка опинилася перед загрозою екологічного геноциду (екоциду). Ми будемо добиватися не тільки припинення будівництва нових атомних реакторів, але й згортання уже побудованих на Україні АЕС із заміною їх альтернативними енергетичними засобами та припинення експорту електроенергії з території України. Ми — за перегляд структури української промисловості з поступовим анулюванням шкідливих виробництв (передовсім хімічних) в зонах промислового перенасичення, за припинення будівництва екологічно небезпечних гідротехнічних споруд, за винесення кожного більшого проекту промислового будівництва на широке обговорення народу.
14. УГС відстоюватиме дотримання передбачених Загальною Декларацією прав людини, Пактами ООН та Прикінцевим Актом Гельсінської наради основних прав і свобод громадян, найперше — визнаної всім цивілізованим світом свободи висловлювати власні погляди і поширювати ідеї незалежно від кордонів. Це — аксіома демократії, що повинна бути забезпечена конституційним правом створювати незалежні громадські організації, в тому числі опозиційні до уряду й правлячої партії, правом пропорційного користування державними засобами масової інформації, створювати незалежні видання із забезпеченням необхідною матеріальною базою; правом організовувати мітинги, збори, дискусії; правом мати доступ до всілякої інформації (крім чітко окреслених питань військової таємниці), в тому числі до матеріалів архівів, до всіх нормативних актів, дипломатичних документів, до книг та документів, які зараз заховані у спецфонди; правом мати доступ до радіопередач, книг, періодики з інших країн світу, що освітлюють проблеми і події з різних ідейних позицій.
15. УГС виступає за перегляд Кримінального кодексу УРСР, за вилучення з нього антидемократичних статей: ст. 62 (“антирадянська пропаганда й агітація”), ст. 187-1 (“наклепницькі вигадки на державний лад”), статей, що передбачають покарання за релігійну діяльність, за “тунеядство”, порушення паспортного режиму та ін., за різке зменшення покарань, зв’язаних із позбавленням волі, за скасування смертної кари. УГС буде добиватись звільнення всіх політв’язнів, повної реабілітації всіх, хто був засуджений за переконання, ліквідації спепсихлікарень (“психотюрем”). КГБ має бути ліквідований або скорочений і реорганізований із зняттям з нього функцій політичної поліції. Потребує реорганізації судочинство, із заміною судової “трійки” демократичними формами суду (напр., судом присяжних). Право на адвокатський захист має бути введене з моменту пред’явлення звинувачення. Необхідна гуманізація виправно-трудової системи. В’язні мають відбувати покарання за місцем вчинення злочину, вивезення в’язнів за межі Республіки недопустиме.
16. УГС стоїть за скорочення армії до розумних меж, необхідних тільки для оборони, із скеруванням вивільнених коштів на піднесення добробуту народу. Військова служба повинна проходити в республіканських військових формуваннях. У перспективі бачимо перетворення військової служби у добровільну і оплачувану, як в демократичних країнах світу.
17. Право на працю передбачає створення умов для його реалізації. Але примушувати працювати під загрозою засудження – це форма рабства, що суперечить міжнародним правовим нормам; УГС виступає за створення незалежних профспілок як найдійовішого органу соціального захисту особи (досягнення нормальних умов праці, належної оплати та ін.).
18. УГС відстоює необмежені права віруючих на створення релігійних громад свого віросповідання, та виступає за легалізацію Української греко-католицької та відновлення розстріляної Української автокефальної православної церкви, за припинення переслідування євангельських християн-баптистів, п’ятидесятників, послідовників свідомості Кришни та інших вірувань. Рада в справі вірувань та її відділення на місцях, що стали знаряддям переслідування віруючих, повинні бути ліквідовані. Має бути гарантоване право не тільки антирелігійної, а й релігійної пропаганди.
19. УГС буде добиватися виконання владою гарантованих міжнародними документами прав людини, що їх ратифікував уряд СРСР, та прав на вільний вибір місця проживання (ліквідація паспортної системи і регламентованих прописок), на вільний в’їзд і виїзд з Республіки як у інші республіки Союзу, так і в будь-яку країну світу.
20. УГС вважає, що у всіх найважливіших питаннях, що зачіпають інтереси всього населення України або значної його частини, необхідно проводити всенародні референдуми, забезпечивши перед тим необхідний час і можливість для роз’яснення позицій та вільної агітації.
Зноски[ред.]
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |