Де пряжі кінець
Пішла дівка заміж. Довелося їй пряжу звивати, - вона не знала, де кінець нитки.
Дивилась, дивилась, не могла знайти. Коли каже:
- Чоловіче, запрягай коней, поїдемо до мами в гості! От чоловік запряг коней, ідуть собі до мами в гості, їдуть вони, а дві дівчини пасуть товар і ті дівчата собі гуляють. А та жінка каже до тих дівчат:
- Гуляєш, чорти твою матір! А де в нитки кінець, то не знаєш! А ті дівчата кажуть:
- Чому не знаю! Верхня нитка в чинах. Так ті дівчата їй сказали, а вона каже:
- Завертай, чоловіче, коней!
Чоловік завернув коней: вона приїхала додому, почала шукати верхню нитку в чинах і знайшла.
- Вже все.
Вона не знала, де нитка в мотку, то вона сказала так на докір тим дівчатам, вона собі думала: як вона не знає, то й дівчата не знають. А як ті дівчата їй сказали, вона сказала до чоловіка:
- Завертай коней назад!
І вона приїхала додому і знайшла кінець.
Записано Осипом Роздольським в с. Барлин від Антошка Мороза, в 1893 році.
Стиль запису збережено.
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |
Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:
- твори народної творчості (фольклор);
- видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
