дивота
дивота
|
|
Диво́та, ти, ж. 1) Удивленіе. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Диво́та, ти, ж. 1) Удивление. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Диво́та, ти, ж. 1) Удивление. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937