Довідка МВС УРСР від 1953.07 «Про антирадянську діяльність української монархічної організації «Союз гетьманців державників» (СГД)»
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Довідка МВС УРСР від червня 1953 «Про антирадянську діяльність української монархічної організації «Союз гетьманців державників» (СГД)» Київ: 1953 |
|
|
ЦІЛКОМ ТАЄМНО
З наявних в МВС УРСР матеріалів відомо, що представниками української еміграції в 1920 році за кордоном була створена націоналістична організація т.зв. "УСХД" /Український Союз хліборобів-державників/, ініціатором створення якої був ЛИПИНСЬКИЙ Вячеслав /інших даних немає/, який виклав мети і завдання цієї антирадянської організації в книзі під назвою "Листи до братів хліборобів".
Після смерті ЛИПИНСЬКОГО, гетьман СКОРОПАДСЬКИЙ на базі "УСХД" в 1936 році створив т.зв. "СГД" /"Союз гетьманців-державників"/ с завданням — концентрації сил української еміграції для продовження боротьби проти Радянського Союзу, за відторгнення від нього України і створення "самостійної соборної української держави" на чолі з монархом-гетьманом СКОРОПАДСЬКИМ.
У 1939 році з різних антирадянських монархічних організацій в міс. Берліні СКОРОПАДСЬКИМ була створена єдина гетьманська організація т.зв. "УГ" /"Українська громада"/ керівний склад якої в основному складався з членів "СГД"."Українська Громада" мала свій друкований орган газету "Українська дійсність", через яку велася антирадянська ідеологічна обробка української еміграції.
В м. Берліні дислокувалося центральне Управління “Української громади“, керівниками якої були генерал ВОВК, РУСОВ Юрій, ГОМЗІН і САПЕГА.
Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз "Гетьманський центр" і його філії провели збори у всіх гетьманських організаціях, на яких було прийнято рішення про надання всілякої допомоги німцям у війні проти Радянського Союзу.
Весь період війни гетьманські організації активно співпрацювали з німецько-фашистськими загарбниками, проводили антирадянську націоналістичну роботу серед військовополонених Радянської Армії, вербуючи їх у формовані німцями дивізії "СС", одночасно направляли в німецьку армію своїх членів організації, готували на спеціальних курсах адміністраторів, поліцейських і перекладачів для роботи в органах місцевого самоврядування на окупованій території Радянської України.
Особливо активну антирадянську діяльність на Україні гетьманці розгорнули під час Великої Вітчизняної війни.Використовуючи співпрацю з німецькою окупаційною владою, ватажки "СГД" зуміли створити в ряді областей свої гетьманські організації та групи для антирадянської роботи, в які була втягнута націоналістично налаштована інтелігенція, а також особи, що служили в період громадянської війни в установах контрреволюційних урядів СКОРОПАДСЬКОГО і ПЕТЛЮРИ.
У 1942 році за завданням керівників Берлінського центру "СГД" під виглядом відкриття філії фірми "ЕМА" на територію України прибув активний гетьманець МІРОШНИЧЕНКО /заарештований/, який у Києві та Полтаві організував філії "Української громади"“ /УГ/.
У м. Києві їм були завербовані в гетьманську організацію інженер СКОЛІБОГ, професор ГРИВКО /розшукується/ та інші, а в м. Полтаві — МІРОШНИЧЕНКО Олександр, який працював на той час начальником Полтавської земельної управи.
Такі ж філії "УГ" гетьманцями були створені в Рівному, Луцьку, Харкові, Коростені, Богодухові, Людвиполі та інших містах України.
За наявними даними після смерті Павла СКОРОПАДСЬКОГО в 1945 році "СГД"“ очолив Борис ГОМЗІН.З числа ватажків "СГД" відомі Володимир КОРОСТОВЕЦЬ в Англії, Борис ГОМЗІН в Німеччині, ШАПОВАЛ Олександр, СИМОНОВИЧ Мирослав, ГЕТЬМАН Михайло, ІЛЬЇШИН і Володимир БОСИЙ — в США та Канаді, де вони керують окремими організаціями і групами "СГД".
Син гетьмана Павла СКОРОПАДСЬКОГО — Данило СКОРОПАДСЬКИЙ постійно мешкає в Англії.
Більшість членів "СГД" в даний час переховуються в західній Німеччині, де вони сформували окрему групу "СГД". Цією групою "СГД" у Мюнхені видається журнал "На чужині".
(нерозбірливий текст)РУБАЛКА
Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:
- твори народної творчості (фольклор);
- видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
