Перейти до вмісту

Довідка Служби безпеки України № 113 «Про діяльність ОУН-УПА» від 30.07.1993

Матеріал з Вікіджерел
Довідка Служби безпеки України № 113 «Про діяльність ОУН-УПА» від 30.07.1993
1993
Джерело history-readings.blogspot.com

Відповідно до постанови Президії Верховної Ради України від І лютого 1993 року № 2964-ХП "Про перевірку діяльності ОУН-УПА“ та вказівки керівництва Служби безпеки України робочою групою співробітників Служби проведено вивчення наявних архівних матеріалів колишніх НКДВ-КДБ УРСР /документів органів безпеки, мате-ріалів, які були підготовлені безпосередньо учасниками і керівниками ОУН-УПА, трофейних документів німецької імперської канцелярії та інших/, котрі мають відношення до діяльності Організації Українських Націоналістів /ОУН/ та Української Повстанської Армії /УПА/.

Наявні документи свідчать про певну однобічність в їх накопиченні, що виходило з установок політичного керівництва СРСР, правових норм того часу, а також чинного законодавства і специфіки діяльності правоохоронних органів.

Так, матеріали щодо діяльності ОУН в період до 1939 року характеризують її, тільки як антирадянську і антикомуністичну організацію.

В документах І939-І94І рр. домінують ті, що показують нелегальну діяльність ОУН проти радянської влади та її співпрацю з фашистською Німеччиною.

Матеріали періоду І94І-І944 рр. переважно відображають створення і діяльність військових формувань українських націоналістів з позиції їх збройної боротьби з радянськими партизанами,Червоною Армією і взаємостосунків із армією і спецслужбами Німеччини.

В документах післявоєнного часу /І945-І955рр./ йдеться про дії органів Радянської влади по придушенню збройного опору ОУН- УПА. Кримінальними справами цього періоду, програмними документами, відповідними наказами і інструкціями зазначеної організації та узагальненими матеріалами органів безпеки досить детально відображена терористична діяльність ОУН-УПА щодо цивільного населення західних областей України. Тому, виходячи з вище наведенного, слід констатувати, що з наявних в архівах СБУ матеріалів можливо узагальнено викласти лише наступне:

Організація Українських Націоналістів виникла за кордонами Української РСР внаслідок консолідації діяльності різних націоналістичних формувань, переважно молодіжних, в середовищі української еміграції. Основну роль в її створенні відіграв полковник Євген Коновалець, колишній член уряду Петлюри. 28 січня 1929 року у Відні /Австрія/ відбувся І конгрес Українських націоналістів /КУН/, який став початком існування ОУН. Головним напрямком діяльності ОУН в той період була пропаганда основної ідеї українських націоналістів - створення української самостійної держави, насамперед на західноук-раїнських землях, які входили до складу панської Польщі. Разом з тим, здійснювалися терористичні акти щодо представників польської влади, яка утискувала права українців на самовизначення.

Зокрема, в 30-х роках від рук учасників ОУН загинули комісар польської поліції у Львові Еміліан Чеховський, польський посол Тадеуш Голувко, представник радянського консульства у Львові Олексій Майлов, польський міністр внутрішніх справ Броніслав Пєрацький.

Внаслідок відповідних заходів польської поліції було заарештовано крайовий провід ОУН у Галичині, в тому числі Степана Бандеру та Миколу Лебідя, які організували вбивство Пєрацького /згодом звільнені гітлерівцями після окупації Польщі.

На початку другої світової війни, коли Польща перестала існувати як самостійна держава, а західноукраїнські землі увійшли до складу Української РСР, підпільна сітка ОУН, яка збереглася, почала активно готувати кадри для збройної боротьби проти, радянської влади на випадок воєнного нападу фашистської Німеччини на СРСР.

У спеціальному документі під назвою "Наші основні завдання“ провід ОУН давав такі вказівки:

"Наша основная цель в ликвидации врага - Москвы“, для этого предлагалось: "Узнавать... изучать территорию: топографию данной местности /реки, мосты, леса, болота, дороги, селения, высоты, искусственные предметы, казар-мы, укрепления и т.д./, административное деление территории /районы, области и т.д./. Положение вражеских сил - вражеские военные гарнизоны, команды НКВД, сеть сексотов, месторасположение КП/б/У и комсомола, редакции принадлежащие Москве здания, роды вражеской акции и ми-тинги, радио, преследование, тактика НКВД и т.д.

__Все это для того, чтобы знать где, когда и как ударить по врагу“. /Арх.спр. № 68, арк.,34. У справі копія документавиконана російською мовою/.

У лютому 1940 року відбувся розкол з причини боротьби за «лідерство» в ОУН між Андрієм Мельником, котрий очолив цю організацію після загибелі Є.Коновальця, і С.Бандерою, який мав авторитет серед молодих галицьких радикалів. З того часу прихильників Мельника стали називати "мельниківцями“ /ОУН-м/, а прихильників Бандери - "бандерів-цями“ /ОУН-б/. Обидва табори дотримувались основних догматів україн-ського націоналізму, але тактику боротьби за створення самостійної української держави вибрали різну. Якщо "мельниківці“ всі надії покладали на допомогу гітлерівської Німеччини у визволенні України, то "бандерівці“ створювали підпільні озброєні структури для найшвид-шого визволення українських земель від більшовиків, також використовуючи зв’язок з німцями.

Архівними матеріалами підтверджується існування такого зв'яз-ку керівників ОУН з німецькими спецслужбами.

Так, полонений полковник Ервін Штольце, начальник відділу "Абвер Берлін“, показав на допиті 29 травня 1945 року:

"Нами был завербован руководитель украинского национа-листического движения полковник петлюровской армии Коновалец, через которого в Польше, в областях Западной Украины, проводились террористические акты и диверсии...

В начале 1938 года я лично получил указания от адмирала Канариса о переключении имеющейся агентуры из числа украинских националистов на непосредственную ра-боту против Советского Союза. Коновалец охотно согла-сился переключить часть националистического подполья против Советского Союза...

Для сохранения условий конспирации был завербован по его /Коновальца/ рекомендации украинский националист,, ротмистр петлюровской армии Ярый под кличкой "Консул-2“, который использовался нами как агент-связник между нами и Коновальцем.

После убийства Коновальца украинское националистическое движение возглавил полковник Мельник Андрей... В конце 1938 года или в начале 1939 года Лахаузену была организована встреча с Мельником, во время которой последний был завербован и получил кличку "Консул“ /во время вербовки я также присутствовал.../.

После окончания войны с Польшей Германия усиленно готовилась к войне против Советского Союза и поэтому по линии Абвера принимались меры активизации подрывной деятельности, так как те мероприятия, которые проводи-лись через Мельника и другую агентуру, казались недос-таточными.

В этих целях был завербован видный украинский на-ционалист Бандера Степан, который в ходе войны был немцами освобожден из тюрьмы, куда он был заключен польскими властями...

Кто вербовал Бандеру - я не помню, но последний на связи- состоял- у меня...

Мною лично в 1940 году принимались меры к прими-рению Мельника с Бандерой с целью сплочения всех украинских националистов.

Летом 1940 года мною был принят Бандера, который в разговоре со мной обвинил Мельника в пассивности, доказывая, что он - Бандера является избранным вождем украинских националистов, однако для пользы дела он примет все меры, чтобы примириться с Мельником.

Через несколько дней мною также был принят Мельник, с которым проводился аналогичный разговор. Мельник обвинил Бандеру в карьеризме, что он своими необдуманными действиями погубит подполье. Мельник обещал принять все меры к примирению с Бандерой.

Мельник и Бандера встречались, во время встречи к примирению не пришли, а, наоборот, обострили взаимоотношения.

С нападением Германии на Советский Союз Бандера активизировал движение, привлек на свою сторону особенно активную часть украинских националистов и, по сути, вытеснил Мельника из руководства...

Канарис поручил мне прекратить связь с Бандерой и, наоборот, во главе националистов удержать Мельника.

Для порыва связи с Бандерой был использован факт, что последний в 1940 году, получив от Абвера большую сумму денег для финансирования созданного подполья, пытался их присвоить и перевел в один из швейцарских банков, откуда они нами были изьяты...

Причем, такой же факт имел место и с Мельником. Вскоре после прекращения связи с Бандерой последний был арестован за попытку сформировать украинское правительство во Львове. /Арх.справа № 372, т.35, арк.138-142/.

Лейтенант "Абверкоммандо-202“ Зігфрід Мюллер на допиті 19 вересня 1946 року показав:

"В декабре 1944 года Главное Управление немецкой безопасности освободило из заключения Степана Бан-деру, который получил под Берлином дачу от отдела 4-Д гестапо.

Бандера с тех пор находился под персональным наблюдением и работал по указаниям вновь назначенного начальником отдела 4-Д оберштурмбанфюрера Вольфа. В том же месяце Степан Бандера прибыл в распоряжение "Абверкоммандо-202“ в г.Краков и лично инструктировал подготовленную нами агентуру, направляемую для свя-зи в штаб УПА.

Бандера в моем присутствии лично инструктировал этих агентов и передал через них в штаб УПА приказа-ние об активизации работы в тылу Красной Армии и на-лаживании регулярной связи с "Абверкоммандо-202“...

Бандера имел указание... собрать всех украинских националистов в районе Берлина и оборонять город от наступающих частей Красной Армии.

Бандера создал отряды украинских националистов, которые действовали в составе фольксштурма, а сам бежал. Он покинул дачу отдела 4-Д и выехал в г.Ваймарк“ /Арх.справа № 372, т.39, арк.132-137/.

Як відомо, в 1944 році на Великому зборі ОУН була створена Українська Головна Визвольна Рада як "всенародне представництво України.“ В архіві є копії у вигляді мікроплівок трофейних німецьких документів, котрі були закуплені СРСР у "Американської асоціації істориків по вивченню воєнних документів“. У цілій серії кадрів /№№ 1006-15 мікрокопії Т-454 рулону 91/, згідно наявної анотації /арк.35/, є відомості, що відносяться до історії Української Го-ловної Визвольної Ради /УГВР/. З німецьких документів вбачається, що "Положення про УГВР“ та "універсали“ були підготовлені у відомстві Розенберга.

/Коротка анотація до трофейних німецьких мікроплівок арх. № 1 арк.35/.

Ще у 1939 році на території так званого "генерал-губернатор-ства“ під керівництвом гестапо і абверу в містах Кракові, Крини-ці, Закопане, а також пізніше - в період окупації у Львові та інших місцях, згідно вказівки Бандери, були створені курси по навчанню шпигунів, диверсантів, терористів, котрі закидались в ра-дянський тил для підривної діяльності на користь німців. Радисти забезпечувались радіоапаратурою, диверсанти та терористи - вибу-ховими матеріалами і зброєю.

В наявних матеріалах подається, що “... в период оккупации немецкими войсками территории Поль-ши с 1939г. по 1942г. в г.Закопане дислоцировалась и функционировала немецкая диверсионно-разведывательная школа для заброски в тыл Советского Союза с разведывательными целями, которая была организована немцами в контакте с центральным "проводом“ ОУН. В школу подбирались наиболее видные участники ОУН. Формированием школы руководил Лебедь Николай, видный участник ОУН, под псевдонимом "Игорь“, "Вильный“... Отобранные кандидатуры для обучения в разведывательно-диверсионной школе концентрировались в г.Кракове, а в декабре 1940г. око-ло 500 человек были направлены в г.Закопане, где разместились в вилле бывшего польского президента Мостицкого. Руководите-лем школы являлся капитан войск "СС“ Кригер, который затем в период оккупации Западной Украины являлся начальником гес-тапо в г.Станиславе, заместителем Кригера являлся Лебедь Николай, который одновременно был начальником учебной части, лично вел отдельные дисциплины, в частности, по военному обучению курсантов...“ /Арх.спр.№ 372, т.37, арк.353-355/.

Центр ОУН-б знаходився у Кракові. Безпосередньо в Україні роботу націоналістичного підпілля очолювала Львівська крайова екзекутива 0УН, а у областях - окружні екзекутиви.

Під час проведених НКВС УРСР в 1940 р. заходів проти ОУН були виявлені та заарештовані практично всі керівники екзекутив і інших організаційних структур ОУН в західних областях України.

Із доповідної записки в НКВС СРСР вбачається, що «на І сентября 1940 года общее количество членов ОУН, проводивших антисоветскую деятельность в Западных об-ластях Украины, составляло /согласно полученным следст-венным путем данным, требующих уточнения/ 5500 чел., подчиненных единому руководству Львовской краевой «екзекутивы». Вскрыта их материально-техническая база, свя-зи с зарубежными центрами, добыты шифры и коды, что поз-волило в полной мере выявить подпольную сеть ОУН, изьять склады с оружием и боеприпасами».

В одному із зашифрованих документів, які були знайдені у заарештованого зв’язківця, Бандера наказував:

"Вышлите людей на Буковину и Бессарабию, а также в Литву: - в первую очередь для разведки территории и изыскания возможностей установления связи... Передайте военные книги, карты, газеты, образцы документов, политическую информацию... Оружие за шпионские сведения мы достанем... /фонд 2, опис 12, пор. б, арк.185-187. У справі копія документа виконана російською мовою/.

Розгром організаційних структур значною мірою ослабив пози-ції ОУН в Україні, але не зупинив її діяльності повністю. Продов-жувалися пропагандистські акції серед населення, розповсюджували-ся матеріали Постанов 1-го конгресу українських націоналістів, який відбувся у Відні в 1929 р. У них зазначалося, що українська земля повинна належати українським селянам, фабрики і заводи - українським робітникам; стверджувався принцип вільної торгівлі; проголошувалась боротьба за волю усіх народів і їх право на дер-жавне самовизначення. /Арх.спр. № 376, т.4, арк.І-6/.

Поряд з цим з'явились й інші документи - для вузького кола ос і б,“ в яких керівники ОУН-б роз’яснювал и свої цілі, завдання і шляхи їх здійснення.

Так, в машинописному документі "Вказівки на перші дні орга-нізації державного життя“ /дата не зазначена/ проголошувалася "політично-мілітарна диктатура ОУН як система влади“, "будова ОУН - на провідницькому принципі“... Стосовно національних меншин, які проживали в Україні, вказувалося:

"Національні меншини поділяються на а/ приязні нам... б/ ворожі нам москалі, поляки, жиди...

а/ Мають однакові права з українцями, уможлив-люємо їм поворот в їх батьківщину.

б/ Винищування в боротьбі зокрема тих, що боро-нитимуть режиму; винищування головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування інтелігенції, себто дос-туп до школ і т.д. Напр. т.зв. польських селян асимі-лювати, усвідомлюючи їм, що вони українці, тільки латинського обряду... Проводирів нищити, жидів ізо-лювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Коли б була непоборна потреба оставити в господарськім апараті жида, пос-тавити йому нашого міліціянта над головою й ліквідувати за найменші провини.

Керівниками поодиноких галузей життя можуть бу-ти лише українці, не чужинці - вороги.

Наша влада мусить бути страшна для її противни-ків. Терор для чужинців-ворогів і своїх зрадників“. /Арх.спр. № 376, т.6, арк.294-302/.

У брошурі ОУН "Нація як спеціес“, виготовленій типографським способом, зазначалося:

"Право до української землі, українського імені і української ідеї мають тільки українці... Мішані подружжя.-поборюємо і мусимо знищити можливість їх повстання. Сам факт їх існування чи творіння вважає-мо злочином національної зради“. /Арх.спр. № 376, т.6, арк.І-8/.

Внаслідок співробітництва ОУНівського керівництва бандерів-ського напрямку з німецькими спецслужбами незадовго перед війною було створене озброєне формування "Легіон українських націоналіс-тів“. Воно складалось з двох батальйонів - "Нахтігаль“ і “Роланд”, що призначались для проведення диверсійних операцій. /Фонд І, опис 4 за 1954 рік, пор. № 3,стор.55-133/.

Початок війни фашистської Німеччини з Радянським Союзом був зустрінутий як явище, що сприяло б досягненню головної мети - створенню Української Соборної Самостійної Держави /УССД/. Вже 30 червня 1941 р. без погодження з німцями в м.Львові ОУН/б/ проголосила про створення "Крайового Правління Західних областей України“ на чолі з головою Ярославом Стецьком - до часу створен-ня Центральної влади у Києві.

В акті про цю подію підкреслювалось лояльне відношення ОУН до Німеччини:

"Українська держава буде тісно взаємодіяти з нацюнал-соціалістичною Великою Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера створює новий лад в Європі і СВІТІ... Українська армія... буде боротися далі разом з союзницькою німецькою армією за... новий лад у цілому світі...

Привіт Творцеві і Вождеві Великої Німеч-чини - Адольфові Гітлерові!

Привіт Славній Німецькій Непобідимій Ар-мії!“ /Звіт з Національних Зборів українців Західної України, які відбулися 30 червня І94І р. Арх. спр. № 376, т.4, арк.5І/.

Проте дії оунівців по створенню державності /навіть фактич-но під протекторатом фашистської Німеччини/ не співпадали з пла-нами вищого політичного керівництва Рейху. Надійшла відповідна реакція - через декілька днів після акту проголошення "самостій-ного українського уряду“ Бандера і його найближчі прихильники були заарештовані.

Незважаючи на репресивні заходи, які вживалися німцями щодо керівництва ОУН, Крайовий Провід в серпні 1941 р. виступив з заявою, в котрій зазначалося:

"ОУН не йде — всупереч провокативним вісткам шкідників української справи - на боротьбу про-ти Німеччини... У своїй дальшій боротьбі ОУН вдержить та буде старатися розбудувати співпра-цю з Німеччиною та з усіма тими силами, що... борються проти найбільшого ворога України - мо-сковського большевизму“. /Арх.спр. № 376, т.4, арк.54/.

Слідом за передовими частинами німецької армії йшли групи "мельниківців“, які у зайнятих німцями містах і селах створюва-ли з дозволу окупантів і під їх контролем органи влади у вигляді управ різних рівнів. Створена ними українська поліція несла охо-ронну службу в тилу німецької армії, брала участь у боротьбі з партизанами і червоним підпіллям.

Документи свідчать, що з перших днів між бандерівцями і мельниківцями почалася боротьба за керівні посади в установах, що створювались німцями. Мельниківцям вдалося взяти під свій вплив ряд установ і організацій. Наприклад, у м.Рівному мельниківці заволоділи редакцією газети "Волинь“, обласною типографією, теат-ром тощо. Займаючи керівні посади у редакціях газет в окупованих німцями областях, вони популяризували фашистську ідеологію, зак-ликали молодь вступати до німецьких формувань.

Боротьба між "мельниківцями“ і "бандерівцями“ загострилась, справа дійшла до вбивства /у м.Житомирі бандерівці вбили членів мельниківського проводу Сциборського і Сеника, а біля Луцька був убитий мельниківець Шульга/.

Наявні документи показують, що незважаючи на лояльне став-лення до обох відгалужень ОУН у перші дні війни, німці дали зро-зуміти, що ніякої самостійної української держави вони не потерп-лять і стали проводити різко виражену колоніальну політику. Мельниківці, які згуртувались навколо створеного ними Українського Центрального Комітету /УЦК/, пішли шляхом тісної співпраці з оку-паційною владою.

У зверненні до Адольфа Гітлера від 14 січня 1942 р., підписаному А.Мельником, митрополитом А.Шептицьким та іншими /всього 5 осіб/, пишеться:

“... Запрещение украинцам принимать участие в вооруженной борьбе против их извечного врага плечом к плечу с немецкими и союзными армиями лишило в борьбе с большевиками важного мораль-но-политического фактора... Мы заверяем Вас, Ваше Превосходительство, что руководящие круги на Украине стремятся к самому тесному сотрудни-честву с Германией, чтобы объединенными силами немецкого и украинского народов завершить борь-бу против общего врага и претворить в жизнь "новый порядок“ на Украине и во всей Восточной Европе...

/Арх. спр. № 372, т.32, арк. 405-410, Копія листа віддрукована в перекладі з української на ро-сійську мову/.

У листі А.Мельника до фельдмаршала Кейтеля від 6 лютого 1943 року піднято питання про необхідність створення української армії і використання її у бойових діях на радянсько-німецькому фронті при умові, що за Україною “... буде визнане право на існування як держа-ви“. /Арх, спр.№ 372, т.32, арк. 4І4-4І5/.

Зазнаючи до середини війни втрати в живій військовій силі, керівництво Німеччини погодилось з пропозицією А.Мельника. 28-го квітня 1943 року спеціальним "державним актом“ генерал-губерна-тора Галичини Вехтера було офіційно об’явлено про формування стрілецької дивізії СС "Галичина“ з числа добровольців - галичан.

Активну роль у створенні дивізії СС "Галичина“ відіграв "Український Центральний Комітет“ /УЦК/, що знаходився під впли-вом ОУН-мельниківців /ПУН/ і очолюваний професором Кубійовичем, а також керівництвом греко-католицької церкви. За повідомленням газети "Український доброволець“ /№ 9 від 26.07.43р./ на кінець липня у дивізію записалося 80 тис. добровольців. Її командиром став генерал Курманович, який входив до складу "воєнного штабу“ при А.Мельнику.

Розпорядженням рейхсфюрера Г.Гіммлера від 14 липня 1943 ро-ку, яке міститься у "Збірнику повідомлень начальника поліції без-пеки і СД“ № 20 від 18 серпня 1943 року, "галиційську дивізію“ заборонялось іменувати українською. Певне найменування дивізії -"14 добровольча піхотна дивізія СС "Галичина“. /Щодо діяльнос-ті всіх формувань "СС“ відповідна оцінка була дана Міжнарод-ним трибуналом на Нюрнберзькому процесі/. /Дані Особого ар-хіву ГАУ при РМ СРСР; №-0198--від-19.08.1982 року./ ОУН-б вбачала в учасниках зазначеної дивізії можливий резерв поповнення своїх рядів. Про це, зокрема, свідчить "Ін-струкція 4.7/22“ організаційної референтури Крайового прово-ду ОУН від 29 лютого 1944 року, де зазначено:

“... 2..На терени ЗУЗ-ель прибули малі частини СС Дивізії Галичина“. На підставі деяких відо-мостей і промов Вехтера та інж.Пиндуса /дня 22. П/ можна здогадуватися, що влада уживає «СС Ди-візію Галичина» до боротьби з партизанами на ЗУЗ-ях. У зв’язку з тим поручаю:

а/ Нав’язати сталий і добрий зв’язок з частинами "Дивізії Галичина1', переміщеними на ЗУЗ...

в/ Використовувати "СС Див. Галичина“ до боротьби з большевицькою партизанкою й польськими бандитами на українських землях.

г/ При помочі зв’язків з "СС Див. Галичина“ збільшувати боєприпаси Організації.

д/ В разі відступу німців з Українських Земель, в разі евентуального розоруження чи вивезення "СС Див. Галичина“ поза землі України належить усі частини долучити до УНС-у /УПА/. Забрати в ліс...“ /Збірник № І, арх. № 409, арк.395/

19 листопада 1941 р. всім німецьким окупаційним органам вла-ди була надіслана директива, якою заборонялося набирати в органи самоуправління і поліції прихильників бандерівського руху, а 25 листопада того ж року німці видали наказ про їх знищення. /В архівах не знайдено узагальнених даних щодо кількості загиблих від рук німців учасників ОУН-УПА/. /Арх. спр. № 372, т.74, арк.43/.

Внаслідок початих німцями масових репресій проти бандерів-ців, останні перейшли на нелегальне становище і повели активну роботу по створенню підпільних оунівських організацій і збройних бойових груп /боївок/.

З осені 1942 року на базі цих бойових груп бандерівським проводом почалось формування "Української Повстанської Армії“.

ОУН і УПА на сторінках своїх нелегальних видань, а також в листівках і відозвах, широко розповсюджували свої програмні установки. Зокрема, в документі під назвою "За що бореться Ук-раїнська Повстанча Армія /УПА/?“ зазначалося, що вони борються:

"За знищення більшовицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства...

В Українській Державі допускатиметься індивіду-альне та колективне користування землею, в належності від волі селян.

- За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна - кооперативно-громадською.

- За свободу профспілок, за знищення стахановщини, соцзмагань...

- За національну-державну організацію великої торгів-лі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю...

- За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного накидання світогляд-них доктрин...

- За рівність усіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних та громадських правах і обов'язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок“ /Арх. спр.№ 376, т.60. арк.І/.

В листівці під назвою "За що веде боротьбу Українська Повстанча Армія“ писалось:

Мы, националисты, ведем борьбу за то, чтобы каждая нация жила свободной жизнью в своем собственном са-мостоятельном государстве.

Мы ведем борьбу против империализмов и империй, ибо в них один господствующий народ угнетает культур-но и политически и эксплуатирует другие народы. Поэ-тому мы против СССР и против германской "Новой Евро-пы“ /Арх. спр. № 376, т.60, арк.15. У справі копія до-кумента виготовлена російською мовою/.

Зазначене твердження свідчить про те, що керівництво ОУН і УПА розглядало СРСР і фашистську Німеччину як двох рівних за мож-ливостями своїх супротивників. Однак німецька оцінка діяльності УПА була іншою. Так, в трофейному документі, підготовленому Управлінням 2 - Схід фронтової розвідки Німеччини і надісланому в Голов-не міністерство окупованих Східних областей 17 листопада 1944 ро-ку, зазначалося:

"УПА - военная организация ОУН стремится к созданию самостоятельного украинского государства в борьбе с "оккупантами“ украинской территории. Советский Союз /или Россия/ и Польша рассматриваются в данном случае главным противником и историческим врагом... Главной задачей является борьба против Советского Союза, т.е Красной Армии. Форма борьбы УПА состояла до сих пор, главным образом, в нападениях, саботаже, волнениях, ликвидации советских функционеров, пропаганде и т.д. /Арх. спр. № 372, т.36, арк.264-269. Переклад документа здійснено російською мовою/.

УПА мала розгалужену структуру. Головнокомандуючим УПА з 1943 року був військовий референт Центрального проводу ОУН Роман Шухевич /"Тарас Чупринка“, "Тур"/. В своему розпорядженні він мав Головний військовий штаб /РВЩ/УПА. У складі штабу функ-ціонували відділи: оперативний, політичний, бойової підготовки, зв’язку, санітарний і господарчий. Крім того, при Головному ко-мандуванні УПА був відділ "Служби безпеки“ - "СБ“.

В територіально-організаційному відношенні УПА поділялась на три групи: УПА-Північ /Волинська, Рівненська, частково Жито-мирська і Київська області/; УПА-Захід /Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська та частково Закарпатська і Черні-вецька області/ з окремим військовим округом "Сян“ /район так званого Закерзонського краю - Перемишльщина, Холмщина, Лемківщина/; УПА-Південь /частково Хмельницька і Вінницька області/. Неодноразові спроби створити групу УПА-Схід успіху не мали.

Крім того, наказом Головнокомандуючого УПА від 15.07.1943 року на території Галичини була створена "Українська народна самооборона“ /УНС/, яка діяла на території Львовської, Дрогобиць-кої і Станіславської областей.

В кінці 1943 - на початку 1944 років, коли чисельність УПА була найбільшою, в її загонах нараховувалося близько 45 тисяч бійців.

Комплектуванням УПА займалися референтури з військових справ крайових, обласних, окружних, надрайонних і районних екзекутив ОУН. Командний склад від командирів сотень і вище підбирався і призначався крайовими екзекутивами з числа активних оунівців.

При Головному командуванні УПА діяли школи підготовки ко-мандних кадрів - офіцерських і підофіцерських.

УПА будувалася за військовим зразком, тобто: рій /відділен-ня/, чота /взвод /3 рої/, сотня /рота із З чот/, курінь /бата-льйон з 3-4 сотень і "роя“ польової жандармерії/. 2-3 курені складали загін /бригаду/, а в інших випадках 4-5 куренів складали гру-пу - вище військове формування УПА /Арх. спр. № 372, т.5, арк.141-144/.

Поповнення УПА йшло за рахунок добровольців з числа сільської і міської молоді, а також мобілізації чоловічого населення. Мобілізовані складали приблизно 60% загальної чисельності УПА.

Разом з тим, УПА широко використовувала для свого поповнення створену німцями українську поліцію, військовополонених, що втекли з таборів, а також осіб, які переховувалися від відправки на примусову працю до Німеччини. Пізніше в підрозділи УПА заби-ралися особи, які ухилилися від призову в Червону Армію. 0сновною соціальною базою УПА було селянство.

УПА широко пропагувало програмні положення і мету своєї боротьби. Зокрема,в бюлетені політвідділу УПА "До зброї“ № І за липень 1943 року і газеті ОУН "За самостійну Україну“ від 24 жовт-ня 1943 року, зазначено, що УПА бореться:

"За самостоятельную соборную украинскую державу на украинской земле. За новое справедливое устройство и порядок на Украине без панов, помещиков, капиталис-тов и большевистских комиссаров... Против немецких и московских империалистических захватчиков, которые стремятся к порабощению и уничтожению украинского на-рода. Большевистских парашютистов УПА считает передо-вым отрядом московских империалистов и уничтожает их наравне с немецкими грабительскими бандами... УПА борется против империалистов, которые порабощают один народ другим и поэтому ведет беспощадную борьбу, как с гитлеровской Германией, так и с большевистской Москвой...“. /Арх. спр. № 74, арк.44. У справі текст віддрукований російською мовою/.

У "Святочному наказі Головного Командира Української Повстанчої Армії «Тараса Чупринки» від 14 жовтня 1947 року /віддрукований типографським способом/ зазначалося:

"На протибільшовицькому фронті УПА не допустила /1943 - перша половина 1944 рр./ до заливу україн-ських теренів большевицькою партизанкою. Ніхто інший як саме УПА в цілому ряді переможних боїв розбила орди сталінських гунів...“ “... Караюча рука бійця УПА досягла навіть найчильніших представників окупантів, як от: командуючого "1-им українським фронтом“ Ватутіна... Відділи УПА неодноразово здобували воро-жі районні центри, вривалися в обласні центри...“ /Арх. спр. № 372, т.ІЗ/.

В архівах містяться тільки матеріали, трофейні документи 0УН-УПА та німецьких спецслужб, які свідчать лише про дрібні сутич-ки між підрозділами УПА і німцями в 1943 році. Ніяких значних наступальних чи оборонних операцій, масштабних боїв у документах не зафіксовано. Тактика боротьби підрозділів УПА з німецькими оку-пантами в зазначений період зводилася до нападів на пости, дріб-ні військові підрозділи, оборони своїх баз, засідок на дорогах. В пропагандистському оунівському документі "Два етапи УПА“ пові-домлялося про кілька сот відбитих боїв і сутичок з німцями...“ /Арх. спр. № 476, т.60, арк.49/.

Крім того, підрозділи УПА здійснювали диверсійну діяльність знищували дерев’яні мости, громили "громадські господарства“, організовані німцями, забирали худобу та харчові продукти.

В ряди УПА за призовом керівництва ОУН стали вступати під-розділи української поліції, що визвало репресивні заходи з бо-ку окупантів. Із спецповідомленням НКВС "О деятельности украин-ских националистов на оккупированной территории Украинской ССР“ від 22 квітня І943 року вбачається:

"Немецкое командование, узнав об указаниях бандеровского штаба, стало обезоруживать, производить арес-ты и расстрелы украинских полицейских. В с.Павурин Маневичского района Волынской области полиция двух постерунков арестована и расстреляна.

При попытке немцев обезоружить полицию в г.Ковеле последние вступили с немцами в бой. Убито 18 человек немцев.

Полицией освобождены все арестованные, а лагеря трудповинности распущены“. /Фонд 2, опис 69, пор. № 1, т.2, арк.125-126. Копія документа віддрукована росій-ською мовою/.

Разом з тим, значна кількість трофейних і оперативних мате-ріалів, що знаходяться в архівах, свідчить про випадки співробітни-цтва керівництва ОУН-УПА з німецькою окупаційною владою і спец-службами.

В матеріалах поліції безпеки і СД в Галичині, які були вияв-лені в колишньому приміщенні СД м.Львова після вигнання німець-ких окупантів, є ряд цілком таємних документів цієї поліції що-до їх переговорів навесні 1944 року про спільну діяльність з ОУН-УПА на території західних областей України в боротьбі проти Червоної Армії і Радянської влади. Згідно цих документів

“... немецкие охранно -полицейские власти обязуются освободить всех политических украинских пленных и арес-тованных, чтобы физически сохранить их для решительной борьбы против большевиков...... ОУН-бандеровская группа представляет в распо-ряжение немецкой договаривающейся стороны собранный своей разведкой агентурный материал против поляков, коммунистов и большевизма и предоставляет немецкой договаривающейся стороне возможность использовать этот материал и проводить карательные операции соот-ветствующим немецким интересам способом...... ОУН-бандеровская группа получает свободу действий в своей организационной деятельности.

Обеспечение свободной деятельности касается: пропагандистской, организаторской и военно-подгото-вительной работы с категорическим ограничением затра-гивания немецких интересов... Подготовительная и военно-организационная работа распространяется исклю-чительно на будущую борьбу против большевизма или на боевые задания, поставленные и указанные организацией со стороны немцев... с немецкой стороны будет предос-тавлена бандеровской группе возможность вводить свои войсковые единицы против советских банд и против со-ветских военных мероприятий“. /Арх. спр. № 372, т.36, арк.1-10/.

В зв’язку з зазначеною домовленністю командир поліції без-пеки генерал-майор Бреннер 06.04.1944 р. видав наказ "Обращение со служащими националистической повстанческой армии /УПА/“, в якому повідомив, що “... начатые некогда переговоры с руководителями ук-раинской повстанческой армии в районе Деражне успеш-но проводятся сейчас также в районе Вербы.

Пришли к согласию:

Солдаты УПА не будут нападать на немецкие под-разделения. УПА засылает лазутчиков, преимущественно девушек, в районы, занятые врагом, и сообщает резуль-таты І ц /разведотделу/ боевой группы. Пленные Крас-ной Армии, а также советские банды передаются І ц для допроса, местные чуждые элементы используются боевой группой на работах. Чтобы не мешать этому не-обходимому для нас сотрудничеству, приказано:

I/ Разрешить беспрепятственный переход агентам УПА, имеющим пропуска, подписанные капитаном Феликсом или выдающим себя за члена УПА. Оружие у них не от-бирается. По требованию агентов представлять им быст-рейший доступ к 1ц боевой группе.

2/ При встрече с немецкими отрядами, члены час-тей УПА дают себя узнать знаком - держат левую руку с растопыренными пальцами перед лицом, таковых не за-держивать, это означает их взаимопонимание...

/Арх. спр. № 372, арк. 36-37, т.37, арк. 335-336/.

У звіті штурмбанфюрера "СС“ доктора Вітіска зід 5.2.1944р., відправленому командуванню в Берлін і Краків, повідомлялось:

"Националистические украинские банды. Никакой помехи немецкому подвозу не должны чинить УПА на территории ХП-АК на основании договоренности полицейских служб с руководителями банд...... 4/ Даю для сведения запись оперативной группы Ц полиции безопасности и СД от 5.3.44 г., направляемую в войсковую группу Юга, касающуюся пе-реговоров с УПА. Запись была доставлена упомянутой сетью связистов в распоряжение местных органов.

До сих пор в различных местностях происходили успешные переговоры с УПА. Целый ряд агентов был до сих пор расставлен УПА и они доставляли полноценные сведения. Гарантируется активная борьба. В некоторых случаях сообщения об успехах отрядов УПА перепрове-рили. Из высказываний пленных выясняется, что Крас-ная Армия направила ряд батальонов для борьбы с на-ционалистическими украинскими бандами и что их вой-ска несут большие потери от нападений УПА.

В советском тылу группы УПА успешно мешают под-возу. С местными группами была до сих пор договорен-ность о доставке советских пленных для допроса, о борьбе с советскими бандами и насаждении агентов. Уполномоченный Центра, начальником связи ко мне пос-ланный /капитан Феликс/, просил, чтобы независимо от этого положения дел договоренности с УПА как с воен-ной организацией оставались в силе. УПА утверждает, что она в состоянии поднять общеукраинское восстание против Советов, если последует договоренность с не-мецким руководством, и может выставить 10.000 чело-век. В остальном УПА будет выставлять требования в каждом случае отдельно. /Арх.спр.№372, т.36 арк.46-49/.

Окружний керівник Нерінг у радіограмі із Каменка-Струмилова повідомляв губернатора Галичини 2.4.1944 р.:

“... После предыдущего соглашения меня посетил сегод-ня на квартире руководитель организации УПА в районе Каменка. Он носит псевдоним "Орел“ /Адлер/, 26 лет, заслужил в дивизии "СС“ "Мертвая голова“ Железный Крест 1-ой степени, знак отличия участников пехотных штурмовых атак и серебряный знак отличия раненых. Во время обсуждения, в которых временно принимал участие и здешний полевой комендант полковник Мейлер, были вынесены конкретные решения о сотрудничестве в развед-ке и тактике в борьбе с большевистскими бандами. Ко-мандир УПА получил оружие и боеприпасы...“ /Арх.спр.№ 372, т.36, арк.61-62/.

У рапорті від 4.4.1944 р. "Сотрудничество с УПА в районе Равы-Русской“ повідомлялось, що під час переговорів з бандерів-цями вони "объяснили командиру разведывательного звена, что они нашли со стороны вермахта полное понимание их де-ла и сожалеют, что с полицией еще не достигнуто един-ство. Их планы направлены не к тому, чтобы работать во вред немецким интересам, а против действующих на всем пространстве русских, в первую очередь польских банд... Чтобы подчеркнуть свое сотрудничество с не-мецкими силами, бандиты упомянули о том, что они никоим образом не нарушали коммуникации и подвоза на восток, хоть имели возможность производить взры-вы на железнодорожных путях и нападения на немецкие колонны...“ /Арх. спр. № 372, т.36, арк.67-72/.

В інформації від 4.4.І944 р. командиру поліції безпеки і СД повідомлялося із Рави-Руської:

"4.4.1944г. в местной службе стало известно, что вблизи деревни Бутыни 687 обойдена, окружена и заклю-чена в мешок людьми УПА большая группа советских русских, около 60 человек. Русские засели в траншеи, так что людям УПА при недостатке тяжелого оружия ста-ло невозможным уничтожить русских, даже взять в плен. Последние вступили в переговоры с людьми УПА с целью добиться свободного отхода, но люди УПА не пошли ни на какие условия и объяснили русским, что они будут расстреляны при любых условиях. Одновременно через связных было высказано мнение, что немецкие власти, особенно полиция, больше заинтересованы УПА, которая по той же линии, как и немцы, борется с советскими.. /Арх. спр. № 372, т.36, арк.73-75/.

В німецькому трофейному документі від 8.4.І944 р. зазначе-но, що до німецьких властей в Сокалі звернулися з пропозиціями представники УПА про те, що «они готовы отдать себя в распоряжение немцев при следующих условиях:

I/ Им должна быть разрешена борьба против боль-шевистских и польских банд.

2/ Им необходимы вооружение и боеприпасы для приблизительно 4000 чел., которые им должен был пос-тавить вермахт. Их силы составляют сейчас около 800 человек, вооруженных карабинами... Командиры банд сообщили, что они уже уничтожили группу в 30 человек и захватили много советских русских агентов, некото-рых из них ликвидировали...“ /Арх. спр. № 372, т.36, арк.99-101/.

У документі від 8.4.1944 р. повідомляється, що штурмбанфюрер СС Шлиптц І-Ц /розвідвідділу/ бойової групи інформував ко-мандування про те, що він “... из-за потребности расширения сети связистов вступил в связь с малыми группами - бандитами УПА, чтобы использовать их против советских банд и Крас-ной Армии в разведке и диверсионных группах, первые попытки сопровождались успехом... В общем, выдано с ведома служб вермахта 70-80 винтовок, 4 пулемета и около 10000 патронов...“ /Арх. спр. № 372, т.36, арк.И8-П9. Переклад документа віддрукований росій-ською.мовою/.

У документі - "кратком докладе о переговорах между офицера-ми УПА, организацией "Адлер“ с одной стороны и оберлейтенантом Пютцер - с другой“ повідомлялося, що 6.4.І944 р. під час перего-ворів “... с украинской стороны присутствовали высший ук-раинский командир, которому среди других подчинены группы Бобрика, Перемышль, Полюканы, Бжезаны, Подьясы и другие лица УПА /9 человек/. Переговоры каса-лись возможности сотрудничества и совместной борьбы против польских и большевистских банд и очень бы при-ветствовали, если бы с немецкой стороны, как например, в районе Вислое, в их распоряжение были даны тяжелые орудия. О деятельности банд в районе Злочев-Бобрика-Подьясы - они сообщили о еврейской банде в Свирце, о польской банде в Висине и о русской банде в районе Подьясы...“ /Арх.спр.№ 372, т.36, арк.120-124. Переклад документа віддрукований російською мовою/.

У квітні 1944 року на ім’я Головнокомандуючого німецької армії в Галичині надійшов лист від командира групи української повстанської армії "Охріма“ з пропозицією "боротися проти біль-шовиків і звільняти область від Червоної армії“. Ставився ряд умов, зокрема/ “... об освобождении из тюрьмы и возвращений на роди-ну вождя украинцев и руководителя украинских органи-заций /ОУН/ Степана Бандеры и всех политических заключенных..., ...немецкие части поставляют согласно указаний их командования со своих складов для воору-жения частей УПА: 10000 пулеметных лент, к ним 250.000 патронов, 200 скорострельных ружей марки "Кольт“, к каждому по 4 диска патронов, 20 полевых орудий, 30 гранатометов марки "Штокезнор“, 10 зенит-ных пушек, 500 большевистских "финок“ или немецких пулеметов-пистолетов, 500 бельгийских пистолетов, 10.000 гранат,100 мин и известное число снарядов для орудий и патронов для пистолетов...

Немецкие войска, управление и полиция не мешают нам в борьбе с элементами, которые сотрудничают или хотят сотрудничать с большевиками“.

/Арх. спр. № 372, т.36, арк.127-138. Документ віддруко-ваний російською мовою/.

В інформації від 29.04.1944 р. повідомляється про зустріч 29 квітня представників німецького командування“ с вожаками бан-ди УПА“, в ході якої вони "заявили о своем намерении постепенно отдать в распоря-жение немцев членов УПА силой до одного батальона, ко-торые, будучи снабжены заданиями немцев, могли бы про-никать за линию советского-русского фронта. Там, прежде всего, должны были бы эти люди саботировать советско-русское снабжение фронта, уничтожать уполномоченных НКВД и вести разведывательную деятельность для немец-кого Вермахта. Для последней цели УПА предоставит не-сколько приспособленных для этой цели радистов. Они поставили условия, чтобы отданные..в распоряжение нем-цев люди из УПА были вооружены немцами и снабжены ра-диоустановками...“ /Арх. спр. № 372, т.36, арк.173-174. Документ віддрукований російською мовою/.

У трофейному німецькому документі від 15 травня 1944 року, який був надісланий у Головне управління державної безпеки, а також в інші органи поліції і СД /в Берліні, Кракові, Львові/ пові-домляється про зв’язки УПА з німецькою окупаційною владою і стверд-жується:

“... со стороны УПА не предпринимается чего-либо про-тив рейсхдейче ... у них с немцами общий враг - большевизм. Они успешно борются с ним за советской линией фронта... Находившиеся в лесах части УПА пре-пятствуют высадке большевистских парашютных десантов за немецкой линией фронта. УПА громит также большевист-ские банды...“ /Арх. спр. № 372, т.36, арк.229-244. Переклад документа віддрукований російською мовою/.

В німецькому трофейному документі від І.УІ.1944 р. також повідомляється про попередні переговори між "двома вожаками УПА“ і представниками поліції безпеки в Раві-Руській, де було зазначе-но:

11І. УПА требует немедленного прекращения действий против УПА и ее подразделений.

а/ УПА обязуется передавать полиции безопасности всех русских, равно как и других вражеских парашютистов.

б/ УПА обязуется немедленно доставлять полиции безопасности все русские секретные шифры.

в/ УПА обязуется немедленно сообщать полиции безопасности относительно стоянки или постоянного место прибывания русских или польских банд и бороться с этими бандами совместно с немецким вермахтом или полицейскими подразделениями.

г/ Общий обмен пленными между УПА и полицией безопасности, за исключением лиц, не принадлежащих к УПА.

д/ УПА обязуется выдавать полиции безопасности всех дезертиров немецкого вермахта, членов СС и стрелковой дивизии СС-Галиция.

е/ УПА требует выдачи украинских агентов, действующих против УПА и передают их русским или польским бандам.

ж/ УПА требует возвращения оружия, отобранного у пленных членов УПА при их задержании.

2. В будущем УПА требует возмещения за оружие и боеприпасы, потерянные ими в совместной борьбе против русских или польских банд...

5. УПА и полиция безопасности обязуется соблю-дать в строгой тайне все сведения о переговорах...“ /Арх. спр. № 372, т.36, арк.256-259. Переклад докумен-та також віддрукований російською мовою/.

Про факти співробітництва з УПА у спільній боротьбі проти Червоної Армії і радянських партизан дав свідчення в 1946 р. на попередньому слідстві і в суді Лацарек Ю.Ф., який в період окупа-ції України займав посаду референта ІІ відділу угруповання "Пів-день“. Зокрема, він показав, що за вказівкою командування під час переговорів “...Мы пришли к соглашению о совместной борьбе с УПА против Советской власти, о снабжении УІЇА немцами оружием, деньгами и другим. Мы договорились, что из Львова и из Кракова будем направлять в УПА оружие, а Криницкий /один из руководителей УПА/ предложил его доставлять в Черный лес. В течение марта-апреля 1944 г. из Львова через своего подчиненного направил в Черный лес три раза по две груженных машины с ору-жием. Там было всего 15 тонн разного оружия... Приблизительное количество переданного УПА оружия с марта 1944 г. выражалось в 20000 с лишним экземпляров“. /Арх.спр.№ 372, т.38, арк.318-340. У справі свідчення Лацарека віддруковані російською мовою/.

В архівних матеріалах містяться також інші численні доку-ментальні дані про факти співпраці УПА з німцями та про їх спіль-ну збройну боротьбу проти Червоної Армії і радянських партизан.

Факти співпраці з німцями підтверджують також документи УПА. Так, в "Надзвичайному звіті“ від 14.03.1944 р. зазначалося:

"Курінь УПА стаціонував в с.Черниця- /Брідщина/.

Почались переговори... що німці не будуть стріляти до УПА, ні УПА до німців.

Німаки зараз видали 200 крісів, 2 міномети, 6 максимів, 20 лент, 2 легкі кулемети, 12 дисків, 32000 амуніції, карти.

Німці в двох повітах: Золочів і Броди заборо-нили української поліції та всім своїм частинам зачіпати наші відділи та стріляти до них, якщо во-ни проходитимуть. /Арх. спр. № 376, т.66, арк.244/.

Подібні угоди укладалися також з представниками військових влад і спецслужб Румунії і Угорщини, союзників Німеччини. Як по-відомлялось НКДБ УРСР Наркому іноземних справ УССР і Наркомату безпеки СРСР 3 січня 1946 р., Центральний Провід ОУН в жовтні 1943 р. через Семчишина і Павлишина-Лісовського зв’язався з ке-рівниками румунського розвідувального центру в м.Одесі полковни-ком Пержу і капітаном Аргіром. В ході переговорів була досягнута домовленість, що ОУН не буде вести роботи проти Румунії, а руму-ни погодились звільнити з в’язниці арештованих оунівців і надати допомогу УПА зброєю, боєприпасами і обмундируванням.

25 грудня 1943 р. в с.Дермане Мізоцького району Рівненської області відбулись переговори між делегацією ОУН на чолі з членом Центрального Проводу Логушем Омеляном і представниками команду-вання угорської окупаційної армії. Угорці зобов'язались не чи-нити перепон УПА і допомагати їй зброєю, а оунівці обіцяли не проводити операцій проти мадярів і надавати їм всебічну допомо-гу. Потім представники ОУН літаком були доставлені в Угорщину, де мали зустріч з начальником угорського Генштабу та рядом офі-церів вищого командного складу. В результаті була досягнута домовленність про сумісні дії проти СРСР, за що мадяри зобов'яза-лись надати при необхідності можливість емігрувати керівникам ОУН в Угорщину. /Арх. спр. № 372, том 35, арк.73-76/.

З початком відступу німецьких військ з території західноукраїнських земель ОУН-УПА почали підготовку збройних формувань для диверсійної, терористичної і повстанської діяльно-сті, створенню баз для зберігання продуктів харчування, одежі, зброї і боєприпасів, знищення партійних і радянських органів, командного складу Червоної Армії, працівників НКВС і міліції, ліквідації колгоспів і протидії мобілізації до лав Червоної Армії.

В архівному документі "Как проходили "выборы“ в Верховный Совет СССР в западных областях т.н. Украинской ССР“, надрукова-ному в оунівському збірнику "Ідея і чин“ ч. 10-11, зазначено:

"Революционная подпольная и повстанческая борьба на украинских землях ведется с начала захвата этих земель наступающими большевистскими армиями в 1944 го-ду.

Размеры этой борьбы, в частности, вооруженной, мы постараемся иллюстрировать некоторыми данными. Так, например, только в октябре 1945 года на терри-тории Станиславской области УПА провела 18 больших боев /с участием куриней и сотен/, 41 малый бой, провела три нападения на 3 райцентра и одно нападе-ние на областной центр - Станислав /31.X.1945г./.

В этих боях уничтожено 564 большевистских окку-панта, в т.ч. 26 офицеров и 538 рядовых, тяжело ра-нено 30 захватчиков, уничтожен первый секретарь по пропаганде, направленный республиканским центром в Западную Украину. Кроме того, убиты районный прокурор, секретарь РК ЛКСМУ, уничтожено 30 нефтепромыслов, две железных дороги, одна военная казарма, помещения всех большевистских учреждений в райцентре Делятин, пущены под откос три товарных поезда с награбленным на Украине зерном, уничтожено 17 автомашин, захваче-но много оружия и другого имущества...... На территории Стрийского района в течение ноября 1945 года УПА провела в селе Белычи Заричны один большой бой со сталинскими захватчиками, в кото-ром уничтожено 30 большевиков, 19 ранено, а многие во время бегства утонули в реке Свича; проведены 3 засады, в результате которых уничтожены 12 работни-ков МВД, в т.ч. один ст. лейтенант, разбросаны сотни революционных листовок и призывов...“ /Арх. спр. № 372 т.51, арк.76-82. У справі знаходиться цей документ в перекладі російською мовою/.

Сильну протидію ОУН і УПА здійснювали щодо колективізації в західних областях України. Так, в документі командування УПА "Вказівки в роботі на час жнив“ /датований 23.06.1944р./ містили-ся конкретні вимоги:

"а/ Нищити транспорт.

б/ Нищити дороги і мости, якими возять збіжжя до державних збірних пунктів.

в/ Нищити державні елеватори, амбари, приймальні пункти... Зерно роздаємо селянам, якщо б хтось з колгоспників зі страху відмовлявся брати - змушувати.

г/ Нищити партійних заправил... Зобов'язувати голів, бригадирів, рахівників, комірників не переслідувати селян в розбиранні хліба.

д/ Худобу і інше колгоспне майно пороздавати селянам.

е/ Нищити горюче і змазуючі матеріали“ /Арх. спр. № 376, т.61, арк.4б/.

Якщо в 1945-1946 рр. терористичні акції здійснювалися в основному проти радянсько-партійного активу /загинуло 2434 осіб/, співробітників НКВС-НКДБ /737 осіб/ і військовослужбовців /1675 осіб/, то в 1947-1949 рр. - проти голів сільських Рад /538 осіб/, голів колгоспів /233/, рядових колгоспників /371 осіб/... /Арх. спр. № 372, т.ІОО, арк.ІІІ/.

Посилення терористичної і антирадянської діяльності ОУН-УПА відбувалося в 1947-1949 рр. у зв’язку з операціями щодо лікві-дації підпілля, які здійснювалися органами Радянської влади та правопорядку, а також виселеннями сімей активних оунівців у віддалені райони відповідно до рішення Політбюро ЦК ВКП/б/ від ІЗ серпня 1947 р. № 1159/123.

У директивній вказівці проводу ОУН, яка була знайдена і вилучена у схроні керівника Олександрійського районного проводу "Сагайдачного“, зазначалося:

“... нужно:

а/ сельскую администрацию из русских /с востока/ как председателей сельсоветов, секретарей и т.д. и пред-седателей колхозов - расстреливать.

б/ сельскую администрацию из украинцев /с востока/ - выслать после предупреждения, чтобы за двое суток убрались, если не послушают - расстреливать.

2. К вопросу вывезенных семейств в Сибирь организовать ответные акции.

а/ Расстреливать русских районной администрации. Партийцев, комсомольцев - невзирая на их национальность.

б/ Выгнать из сел учителей, врачей разного рода... с востока. Выслать после предупреждения, чтобы в течение 48 часов выбрались. Не послушают - расстреливать.

в/ Не допустить, чтобы на места вывезенных семей в Сибирь осели москали, если осядут - жечь хаты, а москалей расстреливать.

г/ Подрывать курьерские поезда.

Во время акции нанести удар по гражданской агентуре - в каждом селе ликвидировать не менее 3 активных сек-сотов...

Эти акции п. І и 2 начать 5 августа, а закончить как можно быстрее, июль 1948 г....“ /Арх. спр. № 372, т.49, арк. 210-211. У справі копія документа перекладена ро-сійською мовою/.

В ОУН, а також при Головному командуванні УПА був відділ "служби безпеки“ /СБ/, який, будучи агентурно-розвідувальним підрозділом, виконував завдання:

- Протидія проникненню в ряди ОУН-УПА агентури органів НКВС - НКДБ, її викриття та ліквідація;

- Підстава своєї агентури органам НКВС - НКДБ;

- Складання "чорних листів“ - списків комуністів, комсомоль-ців, радянських активістів для їх ліквідації;

- Підготовка груп "служби безпеки“ для виконання терорис-тичних завдань.

В документі під назвою "Слідство“, що має гриф "строго довірочно“, вказані методи проведення слідства "службою безпеки“, зокрема: "побої, голод, погрози, випитування аж до втоми - це способи змушення до зложення правдивих зізнань“ /Арх. спр. 376, т.49, арк.75/.

В іншому документі - інструкції для слідчих СБ під назвою "Слідство і допит“ зазначено:

“... Конвеєр - це система тягла у слідстві... Ця система слідства має слідуючі способи:

І - Не давати людині спати. Брак сну впливає на мораль-ну сторінку людини. Коли людина стало сидить, при цьому дрі-має і говорить, то щоб не спала, зливається її часто водою. Вона отверезує та дальше починає говорити.

2..„- Спосіб розчйслення на час. Це є держання людини без сну 2,3,4, а то і більше днів... Безсонність робить людину хворою, людина дістає привид.

З - Спосіб биття людини. У такій стадії слідства биття доводить людину до краю. Тут наступає зворотний пункт зізнань у допитуємого...“ /Арх. спр. № 376, т.50, арк.272/.

З участю боївок СБ проводилися так звані атентати /терорис-тичні акти/ щодо "неугодних людей“. У спеціальному документі під назвою "Основні тактичні завдання“, зазначалося:

«... Кожного новака перед прийняттям в підпілля, випробува-ти його витривалість, бойовитість і посвяту шляхом атентатів. Не встановлювати виконувати атентат в строго визначених реченцях. Новаків належно підготовити і створити догідні умови для виконання завдань“. /Арх. спр. № 376, т.49, арк.4ІІ/.

У документі ОУН під назвою "Друже Зов“ від імені "Богуна“, датованому вереснем 1946 року, даються установки боротьби під-пільних груп, у першу чергу боївок "СБ“, в мирний час, зокрема:

“... необходимо уже сейчас приступить к солидной, основа-тельной проверке всех членов организации и имеющих орга-низационные связи. Прочистить: ячейки подрайонных проводов, районных, боевки, кущевые провода, станичных, связных, курье-ров и проч. Все, кто хотя бы один час находился _в больше-вистских руках, которые имеют родственников, ареcтованных большевиками, которые скрывались самостоятельно или с дру-гими, но не внушающими доверия, которые во время боя, на-лета или засады нелегально отлучались во время боя, всех не внушающих доверия людей из чужой местности, прошлого которых мы не знаем - подвергнуть острой проверке органами СБ.

Проверяйте людей даже пользующихся доверием, боевых и отважных. Добровольцам /выполнять атентат/ теракт/ нужно давать два проверенных пистолета, гранаты, хороший нож и цианистый калий...

Не допускать организации комсомольских кружков. До ос-татка ликвидировать /разгромить/ истребков, комсомольские организации, клубы, земельные общины, колхозы, совхозы и прочие основы большевизма на наших землях.

До зимы уничтожить главных руководителей большевистских партийных банд и охран и разогнать всякую другую сталинскую галайстру“. /Арх. спр. № 372, т.20, арк.21-31. У справі копія документа в перекладі російською мовою/.

У своїй діяльності учасники ОУН-УПА з метою дезорієнтації населення та органів правопорядку використовували форму військо-вослужбовців "Червоної“ Армії. Про такі факти свідчать численні фо-токарточки цілих груп учасників ОУН-УПА, переодягнених у форму червоноармійців, вилучені при ліквідації боївок. /Арх.спр.372, т.7, арк. 214-240/.

В архівах Служби безпеки України та обласних управлінь містяться тисячі кримінальних справ минулих років про терористичні дії конкретних осіб, в котрих розкриваються жорстокі методи катувань і розправ бойовиків ОУН-УПА, які не лише вбивали, а й мучили свої жертви: відрубували їм руки, ноги, голови, вішали і задушували мотузками /"удавками"/ чи колючим дротом, заколювали ножами і напівживих та живих скидали в криниці, під лід річок і засипали в ямах, спалювали тощо.

Ось декілька прикладів акцій учасників ОУН-УПА:

“... В ночь на 30 сентября 1944 года бандиты ОУН совершили налет на село Ляцке-Шляхетское, Тисменецкого района Станиславской области, в котором проживали граждане польской национальности. Банди-ты почти полностью уничтожили жителей села, которых перед убийством подвергли зверским издевательствам, душили веревками, ломали руки и ноги, отрезали уши, губы, выкалывали глаза, девушек и молодых женщин сначала насиловали, а затем отрезали им груди и пристреливали. Жилые дома и надворные постройки по-дожгли.

В ночь на 14 ноября 1945 года оуновские банди-ты совершили налет на районный центр Пробижна, Тернопольской области, во время которого ими были раз-громлены и сожжены здания райотдела НКВД, милиции, райисполкома, почты и радиоузла, райпотребсоюза со складами и магазинами, клуба, райвоенкомата и дома многих местных жителей и активистов. Бандиты убили 12 работников партийно-советского аппарата и 9 че-ловек ранили.

27 февраля 1944 года банда численностью до 50 человек совершила налет на село Мохча, Сарненск:ого района Ровенской области, во время которого совершила убийство председателя сельсовета Рыбачек, его жены и 8 детей в возрасте от 4 до 20 лет, акти виста Фалько, его жену и 2 дочерей и ряд семей дру-гих активистов за то, что они вели в селе работу по выполнению госпоставок и призыву в Советскую Армию.

28 апреля 1949 года в селе Слободка Джуринская Белобожницкого района Тернопольской области была зверски убита семья колхозника Коршняка за то, что он проговорился односельчанам о бандите, который по переселенческим документам прибыл из Польши на Украину.

Вот какую картину расправы над семьей Коршня-ка нарисовал на следствии один из убийц - Гойда:

“... В доме я увидел стоявшую возле печки же-ну Коршняка Антона - Коршняк Елену и прижавшегося к ней ее семилетнего сына. Девочка лежала на кро-вати. Самого хозяина в доме не оказалось.

Увидев, что мы с ножами, Коршняк Елена начала кричать и просить нас не трогать их. За ней начал кричать и мальчик. Не обращая внимания на просьбы, я поднял нож и ударил им в лицо Коршняк, после че-го она упала.

Остапив после меня нанес ей ножом несколько ударов в голову. Схватив мальчика, я перерезал ему горло и бросил к матери. Лежавшая на кровати де-вочка поднялась и бросилась к матери. Я хотел уда-рить ее ножом, но она отскочила и упала на кровать. Тогда я набросился на нее и перерезал ей горло и шею..

Жительница села Хохонив, Большевцовского райо-на Станиславской области Мисюрак Ольга после назой-ливых требований главаря банды "Щура“ вступить с ним в интимную связь, бежала в райцентр и осталась там на жительство. Узнав об этом, «Щур» со своей бандой 11 марта 1949 года ворвался в дом родных Мисюрак и всех их вырезал. Бандиты убили сестру Анну, 25 лет, которой разрезали живот и вытащили внутренности, сестру Анастасию, 18 лет, перерезали горло трехлетнему брату и зарубили топором 60-ти летнюю мать. Этой бандой до ее ликвидации было со-вершено до 30 таких зверских убийств.

В ночь на 18 февраля 1945 года бандиты соверши-ли убийство 18 жителей села Новосилки и Щеглы Яворовского района, Львовской области, из них 9 женщин и 6 детей...... Для большего устрашения населения бандиты очень часто совершали убийства в присутствии жите-лей сел. Вот некоторые примеры их злодеяний:... В июне 1947 года в Военный Трибунал по делу арестованной участницы ОУН Кухарчук вызывались в качестве свидетелей ряд жителей села Подлужное, Костопольского района, Ровенской области. На судеб-ном заседании часть свидетелей, которым, как было потом установлено, угрожали бандиты, изменили свои показания или отказывались от них вовсе, и только один свидетель - Петрика С. свои показания подтвер-дила полностью. После возвращения из суда Петрика была убита бандитами ОУН в присутствии односельчан, которым бандиты заявили, что так будет со всяким, кто станет выступать свидетелем в суде.

В июле 1947 года в суд по делу арестованного бандита ОУН Фомича были вызваны жители Дережнянского района Корнейчук и Шарапа. Они уличали Фомича в принадлежности к банде. По возвращении домой Корней-чук и Шарапа вместе со своими семьями были зверски убиты бандитами“. /Арх. спр. № 372, 100, арк.98-102/.

Як видно з вироку від 21 березня 1952 р. по обвинуваченню слідчого "Служби безпеки“ Журановського надрайонного проводу ОУН Леніва І.М.,

“...всего за время своего пребывания в банде украинских буржуазных националистов подсудимый Ле-нив лично сам убил, замучил и удушил различными спо-собами около двухсот человек советских граждан -мужчин, женщин и стариков, а также присутствовал и принимал участие вместе с другими бандитами в убийстве свыше 50 человек советских граждан. С целью уду-шения советских людей, подсудимый Ленив всегда носил в кармане веревку...“ /Архівна кримінальна справа № 29064/ Подібних прикладів з кримінальних справ минулих років на учасників ОУН-УПА можна навести досить багато.

Підрозділами "Служби безпеки“ ОУН-УПА за вказівками керів-ників Центрального проводу періодично здійснювалися "чистки“ рядів у низових ланках з метою виявлення і ліквідації ненадійних учасників і агентури органів НКВС-НКДБ. Особливо жорстокі були "чистки“ в 1945-1946 роках, під час яких загинули сотні оуновців.

З наближенням фронту до західноукраїнських земель керівники ОУН підготували документ "Інструкції до виконання“ /січень 1944р./ У ньому, зокрема, зазначалося:

"У відношенні до німців:

- Не допускати до забирання українського населення в_ його території /примусова евакуація, примусова мобіліза-ція до війська і на роботи“.

- Використати фронтовий хаос, для масової ліквідації во-рожих елементів, що ними в першій мірі є:

а/ організовані члени більшовицького підпілля, б/ партизанські загони, в/ активні симпатики більшовиків, г/ полонені москалі, що активізуються політично, д/ польський провідний боєздатний елемент, що стане вислужником нової совітської окупації.

Всі ліквідаційні акти проводити якнайбільше скритно“ /Арх. спр. № 376, т.28, арк.34-37/.


В "Інструкції“ 1/44 ОУН від ІІ.УШ.1944 року під грифом "цілком таємно“ даються конкретні вказівки, яку роботу необхідно здійснити "на территории, освободившейся от фронтовых действий и оставшейся в большевистском аду“. Зокрема, пропонувалася:

“... 2. Ликвидация сексотов всеми допустимыми методами /расстрел, повешение и даже четвертование с запиской на груди:."За соучастную работу с НКВД"/... но в этом надо придерживаться правды, ибо за невинные жертвы будут отвечать те, которые издадут приказ...... 9. Вести борьбу против мобилизации в Крас-ную Армию... от мобилизации следует предостеречь в первую очередь опытный военнообученный элемент. Поэтому надо отправлять в леса тех членов, которые расконспирированы...... 13... К полякам установки и отношения оста-ются те же, что и до этого. Их следует считать соучастниками с красными как и раньше...

16... Клич дня: "Приготовим территорию для успешного противопоставления арестам, мобилизации и грабежам имущества“.

Инструкцию письменно не передавать, а после проработки уничтожить. Слава Украине Батий“ /Фонд 2, опис 69, пор. №1, т.2, арк.173-177, У спра-ві копія виконана російською мовою/.

Із-за відсутності конкретного обліку репресивних заходів, що здійснювались учасниками ОУН-УПА, та їх таємності, кількість загиблих в І94І-І943 рр. мирних громадян від рук оуновців вста-новити не виявилося можливим.

Терористичну діяльність бандерівців і створеної ними УПА засуджували навіть "мельниківці“. Так, у їх листівці за листопад 1943 року зазначалося:

"Мужі и жінки України! Мужньо і невстрашимо ставте чоло всяким терористичним спробам звести до авантюри визвольну боротьбу! Організуйте всюди боївки української народної оборони і не давайте себе ограбити т.зв. "Українській Повстанчій Армії“... Дайте відсіч всяким спробам змарнувати безплідний партизанці свою кров, кров своїх синів і братів! Велика мобілізація до УПА - це політичне і військове безглуздя...

Відсіч братовбивцям! Бандерівець, що стріляє українців - це бандит і агент Москви, але не укра-їнський революціонер!...“ /Арх. спр. № 376, т.9,арк.118.,/ У своєму відкритому зверненні "Ко всем членам руководства Организации Украинских Националистов под руководством Степана Бандеры“, надрукованому в газеті УНРА "Оборона України“, коман-дуючий УНРА Тарас Бульба - Боровець писав:

“... Послать это открытое письмо меня заставила ваша работа в области, которая входит в такую стадию, когда до братоубийственной войны остается только шаг.

Об этом говорят ваши руководители... Они откро-венно заявляют, что для достижения своей партийной диктатуры не остановятся перед тем, чтоб начать братоубийственную войну, если бы она стоила украинс-кому народу даже не сотни, миллионы жертв.

Исходя из этого, я разрешаю себе спросить вас: за что вы боретесь? За Украину, или за ОУН? За Украинское государство, или за диктатуру в этом государстве? За украинский народ или только за свою партию?“ /Збірник №1, арх. № 403, арк. ІЗ. У справі копія документа віддрукована російською мовою/.

Після розгрому фашистської Німеччини керівники ОУН, які знаходилися на території Західної Німеччини, прийняли активні заходи щодо налагодження контактів з представниками американського і англійського військового командування і відповідних спец-служб. Цей вибір оунівського керівництва, як вбачається з архів-них матеріалів, пояснювався тим, що воно зробило ставку на третю світову війну між Англією і США з одного боку та СРСР - з іншо-го, як умову виконання своїх планів. Так, в документі "Як розу-міти концепцію власних сил у нашій національно-визвольній боротьбі“ зазначено:. "Ми розцінюємо третю світову війну як можли-вість заіснування сприятливої нагоди здобути виз-волення, а не допоміжний чинник, який полегшить нам нашу визвольну боротьбу“. /Арх. спр. № 372, т.П, арк.14/.

Ще в липні 1945 р. представники оунівської еміграції В.Мудрий, Р.Ільницький і І.Гриньох двічі відвідали головну квар-тиру Эйзенхауера і намагалися домовитися про умови, за яких на-ціоналістична еміграція мала б отримати допомогу у боротьбі з СРСР. Переговори закінчилися восени 1945 року. Їх результатом стало те, що американці і англійці погодилися надавати всебічну підтримку ОУН, одночасно запропонувавши всю діяльність проводи-ти від імені УГВР. Це обумовлювалося тим, що ОУН скомпроментувала себе зв'язками з німцями. /Арх. спр. № 372, т.42, арк.326/.

Представниками американської і англійської спецслужб були складені відповідні "питальники“, які передавалися для виконання в підрозділи ОУН-УПА на західноукраїнських землях - без вказівки, для кого ведеться така робота.

В одному з таких "питальників“ вилученого у захопленого ке-рівника Рогатинського надрайонного провода ОУН "Шувара“, містили-ся такі вимоги щодо зібрання інформації:

“...- имела ли работа, которую выполнял, воен-ное значение, если так - какая, что там делали /если строительство - какое: фортификационное, воен-но-промышленных заводов или фабрик, стратегических дорог, аэродромов, портов, если производство - ука-зать чего - оружия, снаряжения, машин и т.п./...

- Знает ли что-нибудь о других местах важных военных работ...

- Какие воинские части были расположены на местах работы или в окрестностях...

- Какие в местах работы, в окрестностях или вообще были известны военные объекты, например, склады, места штабов, магазины, полигоны, аэродромы, фортификационные сооружения, морские военные базы?

- Знает ли и что знает о всякой другой воен-ной подготовке, например, противовоздушная оборона, сооружение убежищ против атомных бомб, местная мобилизация, железнодорожная или авиационная подготовка и т.д./...

- Что известно о расположении и типах воен-ных радиостанций? Какие знает радарные установки или звукоулавливающие установки для фиксирования полетов?

- Какие известны военные школы младшего, сред-него и высшего командного состава? - Чем недовольны рядовые и офицеры?“. /Арх. спр. № 372, т.40, арк. 51-58. У справі копія документа віддрукована російською мовою/.

Крім того, на території західної Німеччини закордонний Про-від ОУН організував спеціальні школи, де учасники ОУН вели під-готовку для проведення шпигунської роботи на території Українсь-кої РСР і Польської республіки.

У березні 1948 р. в м. Мюнхені в приміщенні німецької школи по вул. Фіріхштрассе, 53, було підготовлено 11 учасників ОУН. Во-ни навчалися прийомам і методам збирання розвідувальних даних, кон-спірації, фотографуванню військових об'єктів, репродукції доку-ментів тощо.

У липні 1948 р. закордонним Проводом ОУН в цьому ж приміщен-ні була організована школа для підготовки розвідників-радистів. Зачисленні в цю школу 8 учасників ОУН вивчали прийом і передачу• радіограм, шифри і коди. У грудні 1948 р. один із розвідників "Степовий“ із школи вибув, в 1950 р. був доставлений англійцями літаком до Берліну, звідки нелегально через радянську зону оку-пації прибув у Польщу.

Керівники закордонного центру в 1949 р. встановили зв’язок з співробітниками "Інтеллідженс сервіс“, в розпорядження яких керівник розвідки закордонного Проводу ОУН Підгайний у січні 1950 р. направив 4 учасників ОУН, які пройшли підготовку розвід-ників-радистів у Міттенвальде. Співробітник англійської розвідки під псевдонімом "Онкель“ організував їх навчання в приміщенні, яке належало англійській військовій адміністрації, в с. Ляге /19 км. від м. Херфорда/.

В той же час закордонний центр ОУН на території табору для переміщених осіб в Ляйбгайме організував підготовку своїх емісарів. Після її закінчення декілька осіб були направлені в розпо-рядження англійської розвідки, яка комплектувала групи для заки-дання в СРСР. Безпосередньо перед виходом на завдання англійці дали вивчити кожному учаснику розвідгрупи "Обращение Бюро запад-ного секретариата АБН к бойцам УПА и проводу ОУН на Украине“, в якому був викладений перелік відомостей розвідувального харак-тера про Радянський Союз, інтересуючих нібито АБН, а в дійснос-ті англійську розвідку.

Маючи копії англійських шифрувальних блокнотів і графік роботи радистів, закордонний центр ОУН мав можливість без відо-му англійської розвідки приймати і розшифровувати шифротелеграми від розвідгрупи.

В ніч на 15 травня 1950 р. підготовлена група під керівниц-твом "Чабана“ перейшла нелегально кордон Німеччини, пройшла че-рез Чехословаччину і 5 червня 1950 р. прибула до Польщі. Звідки керівник ОУН у Польщі "Зенон“ відправив на територію України для встановлення зв’язку з Центральним Проводом ОУН групу під керівництвом емісара закордонного центру ОУН "Пімсти“.

Група "Ворона“, підготовлена англійською розвідкою, мала завдання нелегально вийти на територію Польщі, звідки перебра-тися на західні землі України, де в контакті з керівництвом ОУН-УПА організувати збір шпигунських відомостей. Проте на кор-доні Німеччини і Чехословаччини в сутичці з чеськими прикордон-никами група була частково ліквідована і від виконання кінцевого завдання відмовилася.

У м. Бінде по вул. Гайдкамштрасе англійці в 1950 р. органі-зували навчання 4 радистів із числа членів ОУН, які по закін-ченню були включені до розвідувальної групи /керівник "Бурла-ка"/. Переправу цієї групи через чехословацький кордон проводили представники закордонного Проводу ОУН. У кінці жовтня 1950 р. група прибула до Польщі і встановила зв’язок з керівником ОУН "Зеноном“.

У березні 1951 р. закордонний центр ОУН знову передав ан-глійській розвідці своїх людей, які пройшли попередню підготовку в школі емісарів ОУН в Мюнхені і звідки відправлені на навчання до Лондону. Їх навчанням керував співробітник "Інтеллідженс сервіс“, що мав псевдонім "майор Террі“. Кожен із вивчених аген-тів після прибуття на територію України чи Польщі повинен був легалізуватися і створити декілька резидентур /по 3-4 особи/ для проведення шпигунства. Після підготовки і навчання стрибків з парашутом вони були розбиті на 3 групи - "Сокіл“ /4 чоловіки/, "Модді"/6 чоловік/ і "Доллі“ /5 чоловік/. Емісари ОУН перед закиданням зустрічались в Лондоні з Степаном Бандерою і його заступником Ярославом Стецько, і отримали від них інструктаж.

В ніч на 15 травня 1951 р. з англійських літаків вказані групи були викинуті на парашутах /"Модді“ і "Доллі“ - на тери-торії СРСР, "Сокіл“ - в Польщі/. /Арх. спр. № 372, т.43, арк.ІЗ-47/.

В архівних матеріалах є дані про те, що англійська і американ-ська розвідки прагнули перебудувати націоналістичне підпілля, зорієнтувавши всі низові ланки на збір розвідувальних даних про воєнно-політичний потенціал СРСР.

Так, заарештований в 1948 р. один із емісарів Центрального Проводу ОУН, агент американської розвідки, на слідстві показав:

"С американской разведкой я сотрудничал с согласия Центрального Провода ОУН с конца 1946г.

Основное задание, данное мне американской разведкой и Центральным Проводом ОУН, сводилась к перестройке всей работы ОУН на Украине, к коренному изменению и дальнейшему продолжению ее в контакте с американскими разведорганами в их интересах.

В этих целях я должен был передать установки... Шухевичу о необходимости создания новых центров и пунктов проведения широкой разведывательной и подрывной работы внутри Советского Союза, ор-ганизации переправ и легализации засылаемых из-за кордона эмиссаров и агентов американской разведки, для чего необходимо приступить к при-обретению документов, паспортов, разных справок и т.д....

В моей подготовке для этой миссии приняли активное участие, кроме представителя американ-ской разведки майора Маккольма, также Степан Бандера, Ярослав Стецько и референт пропаганды Центрального Провода Антонович“ /Арх. спр. № 372, т.42, арк.334-^35. Документ віддрукований росій-ською мовою/.

В ніч на 31 травня 1950 р. на стику Станіславської і Дрого-бицької областей з літака були скинуті 4 парашутиста. З показів полоненого емісара /троє інших були вбиті під час проведення чекістсько-військової операції/ вбачається, що парашутисти закінчили американську розвідувально-диверсійну школу і були направлені в Україну з завданням перебудування оунівського підпілля стосовно посилення шпигунської роботи на користь США. /Арх. спр. № 372, т.42, арк.338-339/.

Наприкінці 40-х - початку 50-х років підпілля ОУН зазнало значних людських втрат. Його поповнення майже не здійснювалося. Перед керівництвом проводу ОУН-б стала проблема збереження залишків підпілля, особливо керівних кадрів, створення легальних, не оформлених організаційно груп, виховання молодих "революціонерів“ із числа старшокласників і студентської молоді, а також розповсюдження своїх ідей, як на всю Україну, так і на Білору-сію та Литву.

На нараді членів Центрального проводу ОУН, що відбувся літом 1948 р. в Іловському лісі Миколаївського району Дрогобицької області, перед керівниками нижчих ланок ОУН були поставлені такі завдання:

"Во что бы то ни стало сохранить уцелевшие оуновские кадры, свести до минимума боевые дейст-вия, усилить конспирацию, националистическую закалку и переключить кадры ОУН, главным образом, "на организационную и пропагандистскую работу.

Усилить работу по созданию новых и укрепле-нию существующих легальных звеньев ОУН среди мо-лодежи и, прежде всего, учащейся молодежи“. /Арх. спр. № 372, т.28, арк.285. Документ у справі віддрукований російською мовою/.

Рішення цих завдань викладено в програмах, що мали зашифро-вані назви:

- "Дажбог“ - збереження підпілля і по можли-вості його поповнення перевіреними та ідейно-вихованими молодими кадрами;

- "Олег“ - виховання в легальних умовах мо-лодих кадрів з метою подальшого їх використання в підпіллі або легально як носіїв національно-свідомої ідеї;

- "Орлик“ - розповсюдження ідей ОУН серед на-селення східних областей України.

Виконуючи програми, керівники різних рівнів підпілля в за-хідних областях України давали вказівки своїм підлеглим змінити форму боротьби, а саме: посилити конспіративність в роботі, змен-шити активну бойову діяльність /здійснення терактів, нападів на колгоспи, радгоспи, сільради тощо/, припинити відкрите поширення націоналістичної літератури та листівок. Розрахунок був на збере-ження існуючих підпільних ланок, щоб зменшити активність операцій з боку органів НКВС-НКДБ.

Також змінилось відношення до організаторів та керівників колгоспів, комсомольців, членів компартії, яких вже не знищували як політичних ворогів. Навпаки, легальним членам ОУН було рекомендовано вступати до комсомолу, компартії, колгоспів, вищих навчальних закладів, служити в Радянській Армії та поступати у військові училища, органи НКВС-НКДБ з тим, щоб зберегти на майбутнє надійні кадри і дати їм змогу зайняти відповідне місце в суспіль-стві, у тому числі в органах Радянської влади, структурах КПРС, правоохоронних та інших органах.

Зазначене підтверджується вилученим листуванням між керівниками крайових проводів з членами Центрального Проводу ОУН-б і їх вказівок підлеглим структурам щодо виконання цих програм.

Так, провідник Крайового Проводу ОУН "ПЗУЗ“ /Північно-Захід-ні Українські Землі/ "Орлан“ у листі до Центрального Проводу ОУН охарактеризував стан підпілля в квітні 1949 року таким чином:

“... В связи с большими потерями руководящих и низовых кадров ОУН на "ПЗУЗ“ и таким малым ростом /в сравнении с потерями/ равновесие и силы ОУН на "ПЗУЗ“, вследствие вышеуказанного, значительно по-шатнулись. Мы должны остановиться над вопросом сох-ранения организации на "ПЗУЗ“, иначе, если взять состояние кадров на сегодняшний день на 'ПЗУЗ, то оно на границе ликвидации... Кроме причин, влеку-щих к гибели революционеров, нам необходимо выиски-вать причины, почему такой малый рост в организации. Это мы найдем в основе изучения и проверки приказов и инструкций, которые изданы на территории до сего времени и как-то не реализованы кадрами ОУН на-"ПЗУЗ“.

Я считаю, что в значительной мере, наряду с недостаточной подготовкой и недостатками кадров /на такую колоссальную территорию/ было и то, что подпольщики были перегружены технической второстепен-ной работой, как связь, хозяйство, составление отче-тов, работа пунктов, разные заготовительные, хозяйственные и противоколхозные акции СБ и т.д. Кроме то-го, трата времени на второстепенную работу вызвала "нажим“ со стороны большевиков, что в результате при-носит потери в людях, мешает вообще организационной работе.

Из этого следует, что на "ПЗУЗ“ необходимо все оставить на второй план и заниматься в основном /пока еще есть кому/ воспитанием подпольных кадров и выращиванием революционных кадров ОУН из народных масс. /Арх. спр. № 372, т.28, арк.68-70. В справі ко-пія документа в перекладі російською мовою/.

У брошурі П.Полтави "Про наш план боротьби за визволення України в теперішній обстановці“ /віддрукована в типографії ОУН "Воля народам“ у квітні І950 р./ зазначається:

“... починаючи від 1946 року, український визвольний революційний рух в СРСР почав переходити від форм широкої повстанської боротьби до форм боротьби глибо-ко підпільної. Практично ця зміна тактики виявилася передовсім в такому:

І/ поступово, відповідно до обстановки та до потреб в окремих районах, розформовувано відділи УПА, а їх-ніх учасників, командирів і бійців включувано в рам-ки підпілля, до підпільної сітки; 2/ весь побут під-пілля, а теж його роботу, глибоко законспіровувано; З/ в протилежність до того, як це воно було в період широких дій УПА /головна мета цих дій не дати ворого-ві розтягнути його владу поза обл- та райцентри/, тепер на перший план висунено політично-пропагандивну та політично-організаторську роботу. В теперішній момент основною формою боротьби українського визволь-но-революційного руху в СРСР є збройне підпілля“ /Арх. спр. № 372, т.28, арк.І92/.

У цій же брошурі викладені такі завдання:

“... в умовах тривалого "миру“ у світі, план боротьби за визволення України зводиться до таких найважли-віших завдань:

1. За всяку ціну втримати на українських землях в СРСР нашу підпільну організацію та відповідно до потреб та можливостей її далі розбудовувати;

2. Через підпільну організацію, а також усіма інши-ми способами, вести серед усього українського народу, серед народів СРСР роз’яснювальну пропагандивно-політичну роботу;

3. Організувати опір українського та, в міру можливості, й інших народів СРСР проти большевицьких гнобителів і експлуататорів на всіх ділянках життя.

4. Проводити бойово-збройні акції, які є необхідні для того, щоб не дати окупантам закріпити-ся на наших землях так, як вони цього хотіли б, та щоб не дозволити московсько-большевицьким злочинцям та всім їхнім наймитам уже цілком безкарно чинити їхні злочини щодо україн-ського народу та українського визвольного руху. /Арх.спр. № 372, т.28, арк.192-193/.

Згідно вказівки Центрального проводу ОУН-б в першій половині 50-х років терористична діяльність нелегальних структур ук-раїнських націоналістів в Україні стала поступово припинятись. До кінця 1955 р. практично перестали фіксуваться терористичні прояви з боку учасників ОУН.

Як вбачається із архівних документів НКДБ-МДБ-КГБ УРСР, за 1944-1953 роки, тобто до моменту повної ліквідації націоналіс-тичного підпілля і його озброєних формувань, учасниками ОУН-УПА в західних областях України здійснено:

терористичних актів 4907 диверсійних 195 нападів та роззброєнь груп охорони громадського порядку 457 нападів та підпалів колгоспів, радгоспів, МТС 325 нападів на сільради і клуби 320 озброєних пограбувань 359 інших проявів 1126 В результаті цих проявів було вбито або забрано в ліс бойовиками ОУН-УПА 2662 працівника радянсько-партійного активу, 582 голови сільських Рад, 262 голови колгоспів, 446 колгоспни-ків, 829 працівників держбезпеки, 473 працівники міліції, 1525 бійців груп охорони громадського порядку, 187 військовослужбов-ців, 933 службовців, 12839 інших громадян. Всього загинуло 22430 чоловік. При цьому слід ураховувати, що в 1944-1945 рр. не.всі терористичні та інші прояви, а також кількість жертв, фіксувалися органами НКВС-НКДБ в зв’язку з контролем ОУН-УПА значних територій в західнім регіоні України. /Арх. спр. № 372, т.100, арк.І09-111/.

Із архівних матеріалів післявоєнних років вбачається, що після звільнення території України від німецьких військ завдан-ня по захисту населення від терору ОУН-УПА і ліквідації націона-лістичного підпілля ЦК ВКП/б/ і ЦК КП /б/У були покладені на ор-гани МВС і МДБ. /В архівах є лише посилання на такі рішення, зокрема, на постанову ЦК КП /б/ України від 10 січня 1945 року "Про посилення боротьби з українсько-німецькими націоналістами в західних областях України"/. В складі органів МВС були створені з цією метою відділи боротьби з бандитизмом, їм були підпоряд-ковані внутрішні війська.

В 1944-1948 рр. органами МВС УРСР у взаємодії з МДБ УРСР і з залученням дислокованих в західних областях армійських час-тин здійснено цілий ряд оперативно-військових операцій, в про-цесі яких були розгромлені великі формування УПА і численні ор-ганізаційні ланки ОУН.

В процесі здійснення заходів щодо ліквідації підпілля ОУН і його озброєних формувань органами внутрішніх справ і держ-безпеки західних областей використовувалися спеціальні групи. Такі спецгрупи, як правило, створювались із числа колишніх учас-ників ОУН-УПА, які проявили себе в збройній боротьбі з бойовика-ми і досконало знали тактику і поведінку в підпіллі, методи до-питів в СБ з тим, щоб спецгрупа під час виконання завдань могла видавати себе за один із керівних центрів ОУН-УПА і діяти від його імені. В кожному випадку до складу спеціальних груп вво-дився оперативний працівник, який здійснював практичне керів-ництво виконанням завдання і відповідав за дисципліну всередині групи. Спецгрупа являла собою бойову одиницю, що могла в пот-рібний момент вчинити опір бойовикам, в її склад входило від З до 50 чоловік.

Спеціальні групи виконували завдання щодо перевірки опера-тивних даних стосовно осіб, які були причетні до оунівського підпілля, їх захоплення, одержання свідчень від заарештованих керівників ОУН-УПА шляхом допиту їх від імені СБ, боївки або керівних центрів ОУН, переконанню нестійких членів ОУН ї схиленню їх до явки з повиною, розкриттю окремих проявів. /Ар. спр. № 372, т.82, арк.223; т.83, арк.1-2/.

До кінця 1945 року органами внутрішніх справ і держбезпеки республіки використовувалось 150 спецгруп, до складу яких вхо-дило біля 1800 чоловік. /Арх. спр. № 372, т.101, арк.І39/. На пе-ріод 20 лютого 1950 р. залишилося 19 таких груп кількістю 130 чол. /Арх. спр. № 372, т.84, арк.10/.

Узагальнених даних щодо діяльності спецгруп немає. В архів-них матеріалах є лише окремі відомості стосовно цього питання. Зокрема, за станом на І липня 1945 р. спецгрупами ліквідовано 1980 учасників підпілля, захоплено живими 1142. Вилучено більше 1000 одиниць зброї. /Арх. спр. № 372, т.82, арк.102-103/.

В діяльності окремих спецгруп, як вбачається з архівних матеріалів, мали місце протиправні дії. Так: учасники спецгрупи Острозького райвідділу МДБ Рівненської області /3 чол./, а також Хустського відділу МДБ Закарпатської облас-ті /5 чол./ протягом зими 1947-1948 рр. грабували місцевих жи-телів, забирали в них гроші, особисті речі та харчі. Стосовно таких фактів міністерством проводилися спеціальні розслідуван-ня, винні були притягнуті до суду. У квітні 1945 р. спецгрупи при міських та районних органах МДБ були розформовані і засто-сування їх в подальшому заборонялося. /Арх. спр. № 372, т.83, арк.279-281/.

В цей же період з санкції керівництва республіки органами МВС-МДБ почали створюватися винищувальні батальйони і групи сприяння їм. Керували ними офіцери органів МВС, на озброєнні вони мали гвинтівки, автомати, кулемети, гранати. Створенням таких підрозділів переслідувалася мета - втягнути населення за-хідних областей в активну боротьбу з озброєним оунівським під-піллям. Спочатку до цих формувань залучалися і громадяни поль-ської національності, як потерпілі від ОУН-УПА. Згодом українці стали основним контингентом винищувальних батальйонів, які були укомплектовані за рахунок колишніх партизан та громадян, що по-терпіли від рук оунівців. До середини 1945 р. винищувальні ба-тальйони не становили структурно-оформлену бойову силу і вико-ристовувалися переважно для охорони сіл та райцентрів.

З архівних документів вбачається, що за станом на 5 червня 1945 р. в західних областях було 212 винищувальних батальйонів /біля 29 тисяч чоловік/. До кінця року нараховувалося 1500 бата-льйонів /біля 36 тисяч чол./. /Арх. спр. № 372, т.97, арк.25І, т.100, арк.65/.

18 квітня 1946 р. ЦК КП /б/У прийняв рішення "Про посилення політичної роботи, підвищення більшовицької пильності і бойової виучки у винищувальних батальйонах“. У лютому 1947 року винищу-вальні батальйони були передані з органів МВС в органи МДБ. Їх функції регламентувалися вказівкою МДБ УРСР від 14.05.1947 р. № 48, де передбачалося створення груп бійців винищувальних бата-льйонів також у всіх колгоспах для їх охорони і збройної відсі-чі від нападів учасників підпілля ОУН. У кожному районі створю-вався окремий батальйон з підлеглими групами в селах.

У подальшому, в зв’язку із зміною обстановки в західних областях України, ліквідацією великих формувань УПА та масовою колективізацією сільського господарства, функції винищувальних батальйонів були змінені. Починаючи з липня 1948 р., вони були реорганізовані в групи охорони громадського порядку з завданням охорони колгоспів, радгоспів, МТС і населених пунктів. Практично на початок 1950 року у всіх колгоспах західних областей були такі групи.

Із звітних архівних матеріалів вбачається, що в 1944-1945 роках бійцями винищувальних батальйонів було ліквідовано до 10 тисяч учасників підпілля ОУН. За 1949 рік та перше півріччя 1950 року було ліквідовано 265 учасників підпілля і затримано 261 чоловік. Втрати бійців винищувальних батальйонів з 1944 ро-ку по 1953 рік склали 1525 чоловік. /Арх. спр. № 372, т.98, арк.І/.

На початок 1954 р. в зв’язку з ліквідацією ОУН-УЇЇА в захід-них областях України відпала необхідність мати зазначені групи охорони громадського порядку. /Арх. спр. № 372, т.103, арк.20-29/.

Одним із заходів у боротьбі з націоналістичним підпіллям було виселення сімей учасників ОУН-УПА за межі України. Вказів-кою НКВС СРСР від 31 березня 1944 року № 122 органам НКВС та НКДБ республіки наказувалось:

...Всех совершеннолетних членов семей осуж-денных оуновцев, а также активных повстанцев как арестованных, так и убитых при столкновениях - ссылать в отдаленные районы Красноярского края, Омской, Новосибирской и Иркутской областей, а их имущество конфисковывать“ /Фонд 2, опис 103, пор. № 2, арк.4/.

13 серпня І947 року Політбюро ЦК ВКП/б/ прийняло рішення П59/І23 про виселення сімей активних оунівців в віддалені райони, на підставі якого були видані відповідні відомчі нормативні акти та інструкції про порядок здійснення цих заходів.

Як вбачається з архівних матеріалів, в період з 1944 до 1955 року з території західних областей України були виселені у віддалені райони СРСР 65906 сімей /203662 чол./ учасників 0УН-УПА. Фонд: 2, опис. 31,.пор. № 3, арк. 5; опис 103, арк.1-5, 11-12/'. Арх. спр. № 372, т100, арк.205/ Одночасно в роботі з рядовими учасниками ОУН-УПА органами НКВС-НКДВ активно використовувався метод переконання на підставі виданих у 1945 р. і наступних роках звернень Президії Верховної Ради, Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК КП /б/У до робітників, селян та інтелігенції західних областей України, які закликали учасників ОУН-УПА до припинення збройної боротьби з Радянською владою та явки з повиною. Не дивлячись на погрози з боку "СБ“ ОУН-УПА, в 1944 - 1945 рр. прийшли з повиною 76742 учасники ОУН-УПА та їх посібники. /Фонд 2, опис 88, пор. № 29; Арх. спр. № 372, т.74, арк.І62; т.100, арк.73/.

Згідно вказівок Центрального Проводу ОУН-б від початку -50-х років поступово розпочала згортатися діяль-ність нелегальних ланок українських націоналістів на території західних областей України. Як свідчать архівні матеріали, ор-ганами МДБ республіки були захоплені живими останні члени Цент-рального Проводу ОУН-Б, які знаходилися на території України: Галас В.М. /липень 1953 р./ і Кук В.С /травень 1954 р./, а до кінця 1955 року були розшукані, захоплені живими або злік-відовані всі інші керівні структури та озброєні групи.

Всього за період 1944 - 1955 рр., як вбачається з архівних матеріалів, в процесі здійснення правоохоронними органами у взаємодії з частинами Радянської Армії і місцевими підрозді-лами охорони громадського порядку заходів по боротьбі з тероризмом та іншими антидержавними проявами з боку націоналістів, бу-ло вбито 153262 і заарештовано 103828 учасників ОУН-УПА та їх помічників, в тому числі більше 7800 членів Центрального, крайо-вих, обласних, окружних, надрайонних та районних проводів, ке-рівників округів і груп ОУН, "служби безпеки“, а також "курінів“ і "сотень“ УПА.

При цьому було вилучено один літак, дві бронемашини, 61 ар-тилерійська гармата, 595 мінометів, 77 огнеметів, 358 протитан-кових рушниць, 844 станкових і 8327 ручних кулеметів, біля 26 тисяч автоматів, більше 72 тисяч гвинтівок і 22 тисяч пістоле-тів, більше 100 тис. гранат, 80 тис. мін і снарядів, більше 12 мільйонів патронів. Розшукано і вилучено більше 100 типографій з друкарською технікою, більше 300 радіопередавачів, 18 автомо-білів і мотоциклів, виявлена значна кількість складів з продук-тами харчування та сховищ націоналістичної літератури. /Арх. спр. № 372, т.74, арк.159-160; т.100, арк.73-75/.

Робоча група співробітників Служби безпеки України:


“30” липня 1993 року

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).