докука

докука

Доку́ка, ки, ж. Досада, хлопоты, надоедливость. Докука мені з дітьми. Черк. у. Докука з свинями — допіру погодувала, — знов кричать. Черк. у.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Доку́ка, ки, ж. Досада, хлопоты, надоѣдливость. Докука мені з дітьми. Черк. у. Докука з свинями — допіру погодувала, — знов кричать. Черк. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Доку́ка, ки, ж. Досада, хлопоты, надоедливость. Докука мені з дітьми. Черк. у. Докука з свинями — допіру погодувала, — знов кричать. Черк. у.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28