Перейти до вмісту

Доля (Грабовський, 1985)/Доля (Леренц)

Матеріал з Вікіджерел
ДОЛЯ

Їх кохання з'єднало докупи,
Повело спільним шляхом обох:
З людським лихом вони пішли битись удвох, —
Лягли рядом їх мучені трупи.

Вони стяг підняли осоружний катам
І за те ось тепер в домовині,
Та ніколи їх смерть не розлучить і там:
Вік лежатимуть разом, як нині.

Рік за роком минав… Пара любих квіток
На їх ранній могилі зростає,
А запахне весна — зграя різних пташок
Раз за разом співать прилітає.

Повмирали вони, не діждались добра,
Що для всіх людей рівно бажали;
Так живуть їх святі ідеали,
Світла пам'ять про них не вмира!